Юрій Вернидуб: Казали зустрічати Ворсклу тільки на своїй половині поля

Наставник Зорі був задоволений резульатом матчу в Полтаві

 

– Вийшла гарна, бойова гра. Можливо, більше було боротьби, ніж власне гри, але ми заздалегідь до цього готувалися: переглянули досконально попередні гри нашого суперника і знали, на що очікувати. Ця команда залишила відмінні враження в попередніх зустрічах, хоч і програла три гри. Але поступилася грандам та Чорноморцю, який іде п’ятим. Було видно, що команда непогано виглядає функціонально, використовує швидкі контратаки, швидко виходить з оборони в атаку. Може, трохи гірше, як і ми, будує позиційні атаки. Тому ми готувалися до цього, на установці свідомо говорили віддати перевагу супернику, зустрічати їх вже на нашій половині. Адже якби пішла гра на зустрічних курсах – те, що в першому таймі хлопці спробували зробити, – то ми б програвали в цьому компоненті. Тому в перерві ще раз сказав, щоб грали на нашій половині, зустрічали їх, тільки коли суперник переходить центр. Намагалися побудувати масовану оборону – нехай Ворскла спробує її зламати. Єдине, чого у нас не вийшло – так це зіграти за рахунок швидких контратак. В принципі, я результатом задоволений. Одне очко на виїзді – це завжди приємно, плюс зіграли на нуль. Можу також привітати нашого воротаря Сантіні з хорошим дебютом. Зіграв на нуль, залишив непогане враження – значить, я вгадав, що поставив його у стартовий склад.

 

– Чи вважаєте ви, що рахунок по грі?

– За моментами, я вважаю, гра була нічийною. Як у нас були на початку моменти, так і у Ворскли. Але стовідсоткових не було. Я вважаю, що ні ми, ні Ворскла не напрацювали на те, щоб забити.

 

– Худзік начебто відновився після травми, вийшов у товариській зустрічі, але зараз його знову немає. Що трапилося?

– Павло дуже довго лікувався, пропустив повністю всі збори. Тільки на початку березня почав працювати в загальній групі – це занадто мало часу, щоб набрати кондицій. А просто брати під заміну, коли готовий на 20 хвилин – я не прихильник цього. Буде готовий – обов\’язково дамо йому шанс.

 

– У Зорі зменшилася кількість орендованих гравців, це добре, а які перспективи школи Зорі, відомої ще в радянські часи?

– Ви знаєте, до Луганська я працював у Запоріжжі, так тоді у нас були ігри, коли на поле виходили десять місцевих хлопців. Там дійсно дуже хороша школа. Ми ж коли приїхали до Луганська, то в жалюгідному стані була і академія, і умови. Це був рівень ще 1972 року. Навіть для першої команди – їздили тренуватися до Донецька, Дніпропетровська. Зараз хоч з’явилися поля, завдяки нашому агроному і керівництву ми готувалися на нормальних газонах. Так буде і з молоддю, тим більше, що дубль наш у своєму чемпіонаті на першому місці. Повірте, коли в Запоріжжі не було полів – а я грав там ще за часів СРСР – там теж була проблемна школа. Як тільки в 2000 році побудували три прекрасних синтетичних поля для академії – подивіться, який вихлоп пішов. Що не рік – так новий гравець. І цих футболістів купують, і не за три копійки, а за величезні гроші. В якої команди у нас ще купують 17-18-річних хлопців за два-три мільйони? Якщо вже в нас побудували поля, в тому числі для молоді, то й у нас будуть результати у вигляді молодих гравців. Просто потрібен час. Ось зробили чемпіонат Ю-19 – це правильна ідея. Наш український футбол робить крок уперед, і я не розумію, навіщо його тягнуть до чемпіонату СНД. У нас є своя країна – ми довго йшли до цього – і зараз знову від цього відмовлятися? Нехай у них буде свій чемпіонат, а в нас – свій.

 

Євген БРИЖ