31.08.1990.
Ворскла (Полтава) - Карпати (Львів)
0 : 1

Друга ліга. Західна зона

	0 : 1
Ворскла (Полтава)		Карпати (Львів)
31.08.1990. 17:30
29 тур
Стадіон: Колос (Полтава) . 0 глядачів (вміст 34000)
Погода: ... , Температура: 0ºC
Трансляція: ...
Суддя: Валерій ЛИСЕНКО (Одеса)

Склади команд
№	Амп	Гравець	№	Амп	Гравець
1	Вр	ВОРОБЙОВ Валерій	1	Вр	ЛАЙЗАНС Раймонд
2	Зх	БОНДАР Віталій	2	Пз	ГУЛА Олег
3	Зх	ДЕЙНЕКО Юрій	3	Пз	ГІЙ Юрій
4	Пз	БОГДАНЕЦЬ Валерій	4	Зх	СИЧ Микола
5	Зх	ЛУКАШ Сергій	5	Зх	ЮРЧИШИН Степан
6	Пз	ПРОКОПИНЕНКО Володимир	6	Пз	РАФАЛЬЧУК Віктор
7	Пз	МАРЧЕНКО Андрій	7	Пз	ШАРАН Володимир
8	Пз	МАТЮХА Андрій	8	Пз	МУЩИНКА Анатолій
9	Пз	СОЛОВЕЙ Сергій	9	Нп	КВАСОВ Андрій
10	Нп	НЕМЕШКАЛО Владислав	10	Зх	ЧИЖЕВСЬКИЙ Олександр
11	Нп	ВЛАСЕНКО Ігор	11	Пз	ГІЙ Олександр
Запасний склад
№	Амп	Гравець	№	Амп	Гравець
99	Нп	ВОЛОШКО Олександр	99	Пз	КАРДАШ Василь
			99	Нп	КІЦУЛ Володимир
			99	Зх	ДЕРКАЧ Роман
			99	Нп	СИДОРЕНКО Віктор
			99	Нп	ЗАБРАНСЬКИЙ Руслан
			99	Пз	КОВАЛЮК Володимир
Головні тренери
	Віктор ПОЖЕЧЕВСЬКИЙ			Володимир БУЛГАКОВ

Хронологія гри
Гравці				Гравці
ВОЛОШКО Олександр МАТЮХА Андрій		?
		?		КАРДАШ Василь ГІЙ Юрій
		?		ДЕРКАЧ Роман РАФАЛЬЧУК Віктор
БОНДАР Віталій		?
		?		ЗАБРАНСЬКИЙ Руслан
		79		ГІЙ Юрій
		80		СИДОРЕНКО Віктор МУЩИНКА Анатолій
		80		ЗАБРАНСЬКИЙ Руслан ЧИЖЕВСЬКИЙ Олександр
		88		КІЦУЛ Володимир ЮРЧИШИН Степан
		90		КОВАЛЮК Володимир ГІЙ Олександр

Без тренера

- До Полтави ми приїхали не відсижуватися в захисті, а використовувати першу-ліпшу можливість для контратаки - сказав після матчу "Ворскла" (Полтава) - "Карпати" (Львів) тренер команди гостей майстер спорту Ростислав Поточняк. - Мої гравці використали установку на гру.

Я заглянув у протокол матчу, щойно заповнений тренерами обох команд. Поточняк виставив футболістам дві четвірки (Мущинка і Лаба), решта - п'ятірки. Проти прізвищ полтавських гравців стояли самі четвірки. Та, певно, не всі їх заслужили. З вигідних кількох ситуацій господарі поля просто зобов'язані були забивати м'ячі. Однак помилились у вирішальний момент. Глядачам імпонувала часом красива, комбінаційна гра "Ворскли", витончені передачі, наприклад, півзахисника Андрія Матюхи. Граючи цього разу без свого лідера Івана Шарія, полтавці сміливо атакували ворота одного із лідерів західної зони. Вони володіли ініціативою, лише час від часу "Карпати" перехоплювали її, але не надовго. Зате їхні швидкі контратаки спонукали до пильності захисників "Ворскли". Хвилин за десять до фінального свистка один із таких випадів львів'ян завершився сильним, сходу ударом захисника Юрія Гія приблизно з лінії штрафного майданчика - м'яч, мов куля, влетів у ворота "Ворскли". Переможний рахунок "Карпати" утримали, здобувши два важливих очка у боротьбі за лідерство.

Поразка "Ворскли", звісно, засмутила. А може, вона закономірна в той момент коли її старший тренер раптом (у розпал сезону!) полишає команду? Так, Геннадій Лисенчук при всіх складностях тренерського життя знайшов, на мою думку, не підходящий момент переметнутися у Кривий Ріг, на посаду старшого тренера "Кривбасу"...

Завтра "Ворскла" зустрінеться вдома з тернопільською "Нивою", яка також знаходиться у верхній частині турнірної таблиці. У цей критичний період "Ворсклі" потрібна щира підтримка уболівальників.

О.КУЛИК.
"Зоря Полтавщини" № 201 (17601), 2 вересня 1990 року (неділя).

Нескорена вершина

На цю гру полтавська "Ворскла" вийшла без головного тренера. Звичайно цей сумний факт і відсутність з різних причин у стартовому складі Ходирєва, Кривенка, Шарія і Моргуна не могли не вплинути на результат зустрічі.

Та як би там не було, "Ворскла" розпочала гру активно, з постійною націленістю на ворота "Карпат". І вже на четвертій хвилині м’яч міг влетіти у сітку воріт львів’ян. Але після гарматного пострілу Валерія Богданця метрів з тридцяти м’яч влучив у перекладину. Валерій з’явився у складі "Ворскли" після тривалої перерви, і саме він у першому таймі був найпомітнішим серед полтавців. Та поступово львівські футболісти вирівняли гру завдяки таким досвідченим майстрам, як Андрій Мущинка та Степан Юрчишин. Перший виділявся своєю активністю у нападі, а другий надійно цементував оборону гостей, виконуючи функції вільного захисника.

Після перерви "Ворскла" в дебюті багато атакувала та м’яч, як кажуть у ворота не йшов. А гості хвилин за двадцять до закінчення зустрічі перехопили ініціативу. До атак почали підключатися навіть захисники. І переможний гол у ворота полтавців за 13 хвилин до кінця зустрічі забив красивим ударом з лінії штрафного майданчика захисник львів’ян Юрій Гій. Відігратися "Ворскла" так і не змогла.

Тож "Карпати" залишилися для полтавців нескореною вершиною в цьому сезоні. Нагадаємо, що у першому колі "Ворскла" поступилася у Львові з рахунком 1:2. Після цього виграшу "Карпати" зміцнили своє турнірне становище. До того ж у львів’ян ще три матчі в запасі. Отже, вони реально претендують на перемогу в Західній зоні".

О.ЯРОСЛАВЕНКО.
"Комсомолець Полтавщини" № 106 (5107), 4 вересня 1990 року (вівторок).

Без тренера?

Дві думки з одного приводу

Це інтерв'ю із головою футбольного клубу "Ворскла" В.О.Пожичевським - з розряду незапланованих, отже...

- Вікторе, здається, це вже не лише чутки, що завершувати цьогорічний сезон "Ворсклі" доведеться без головного тренера. Ви можете внести ясність?

- Справді, напередодні чергових календарних ігор із "Даугавою" та "Іскрою" головний тренер "Ворскли". Г. А. Лисенчук їхати разом з командою відмовився, зіславшись на сімейні обставини. Довелося мені керувати грою наших хлопців у Ризі і Смоленську. Після повернення додому з'ясувалося, що Г. А. Лисенчук одержав пропозицію очолити криворізьку команду "Кривбас" і, треба розуміти, одразу прийняв її...

- Але ж існують певні регламентовані умови роботи з командою. Та й взагалі переходам у інший колектив, гравців, тренерів відбуваються, як правило, після завершення спортивного сезону, на це потрібен відповідний дозвіл федерації футболу республіки...

- Все це так. Коли, ми запропонували Геннадію Анатолійовичу очолити "Ворсклу", він охоче погодився, енергійно взявся до роботи. Якихось особливих умов не вимахав. Та й ми не мали змоги їх створити, оскільки ФК "Ворскла" існує, за умов госпрозрахунку.

Рішення Г. А. Лисенчука залишити команду посеред, сезону назвати чесним, гідним справжнього професіонала, ніяк не можна.

Подібну думку про цей вчинок має й голова облспорткомітету О. П. Степанов, який надіслав у республіканську федерацію футболу телеграму з вимогою розглянути вчинок колишнього головного тренера "Ворскли" і вжити відповідних санкцій.

Контракту між Г. А Лисенчуком та футбольним клубом підписано не було. Можливо, це помилка з нашого боку. Але, як на мене, користі від людини, котра вже перебуває десь в іншому місці, і робить все, аби якомога швидше порвати "пута" контракту, дуже мало.

Тож в даному випадку більше можна і, мабуть, треба говорити про моральний, аспект вчинку Геннадія Анатолійовича, ніж про суто формальний бік справи.

Вчора до редакції завітав Г.А.Лисенчук і так пояснив причини розтавання з командою:

- Прийнявши пропозицію працювати у "Ворсклі", я сподівався, що "батьки міста" будуть приділяти увагу футболу, як це робиться в інших містах республіки. Підстави для оптимізму були. Мене одразу відвезли на колишню "обкомівську дачу", котра, як нас запевнили, найближчим часом перетвориться на навчально-тренувальну базу команди. Робіт нам було - на один-два місяці. Але зараз вже вересень, а команда жодного разу не була на тій "базі", роботи, на ній так і не розпочалися.

З утворенням футбольного клубу "Ворскла" гостро постала потреба в спонсорах. Мені обіцяли, що рада директорів підприємств Полтави надасть матеріальну допомогу команді. Це питання так і залишилося невирішеним. Заради об'єктивності зазначу, що лише голова облради ВДФСТ профспілок В. Ф. Ковтун в міру сил і матеріальних можливостей підтримував "Ворсклу". Образливо, що "Ворскла" - хороша, перспективна команда - є чи не найбіднішим спортивним колективом в Західній зоні. Ми не мали можливості навіть повністю укомплектувати основний склад команди: не могли "пробити" кімнати в гуртожитку для сімейних футболістів Довгальця та Лук'янчука. І вони були змушені піти в інші колективи.

Розпочавши роботу з "Ворсклою", я мав зустріч з Секретарями обкому партії, головою облпрофради, відповідальними працівниками облвиконкому, на якій детально поінформував відповідальних товаришів про потреби команди. Про те, що необхідно зробити в першу чергу для успішного виступу полтавських футболістів в чемпіонаті країни. Запевнень у підтримці було багато, а практично допомоги - ніякої. Я не бачу перспектив поліпшення становища "Ворскли". Вважаю також, що претензій до мене як до головного тренера команди не повинно бути. "Ворскла" успішна виконує поставлені завдання, знаходиться серед провідних колективів зони. Але це - тільки завдяки "голому" ентузіазму футболістів.

Хочу сподіватися, що уболівальники Полтавщини правильно зрозуміють мене. В будь-якій роботі повинні бути смисл, перспектива, підтримка, я хочу вдосконалюватися як тренер, бачити результати своєї праці. Як і кожен професіонал у своїй справі. Тому я й прийняв пропозицію працювати з "Кривбасом".

Рішення залишити "Ворсклу" далося мені нелегко. Адже вже вкладено чимала сил, енергії, знайдено контакт з гравцями. Вважаю, що зробив для команди все, що можна було зробити за даних умов.
Сподіваюся, що ця моя відвертість допоможе врешті-решт зрушити з мертвої точки стан справ у полтавському футболі. А моєму наступнику вдасться пробити стіну байдужості і навернути до реальних справ тих людей, які відповідають за розвиток футболу, фізичної культури і спорту в області.

"Комсомолець Полтавщини" № 105 (5106), 1 вересня 1990 року (субота).

Ростислав Поточняк: "Я - за чемпіонат України"

Тренерові львівських "Карпат" майстру спорту Ростиславу Мирославовичу Поточняку - 42 роки. Уболівальники футболу більше знають його не як тренера (на цій посаді він лише два роки), а як відомого у минулому футболіста. Поточняк грав у тих "Карпатах", вершина яких 1969 рік, коли маловідома ще на той час львівська команда заволоділа Кубком СРСР. Кореспондент "Спорткур'єра" зустрівся з ним у Полтаві після матчу "Ворскла" - "Карпати", що, як уже відомо, закінчивса перемогою гостей - 1:0.

- Ми приїхали до Полтави не відсиджуватися в захисті, а при першій-ліпшій можливості атакувати, - сказав Ростислав Мирославович. - Факт, що саме захисник забив гол, - тому підтвердження. Команда виконала установку на гру.

- Ваша оцінка "Ворскли"?

- Думаю, що на фініші команда буде в десятці кращих.

- Ну, а "Карпати", судячи з втрачених на сьогодні очок, мають можливість війти на першу сходинку? Кого на цьому шляху вважаєте основними суперниками?

- Чернівецьку "Буковину" і ризьку "Даугаву". Якщо сподівання здійсняться, то я не знаю, що дасть нам, крім морального задоволення, перше місце. Адже нині у футболі, як і у всьому нашому житті, - неясність, непевність.

- Відомо, і що ви один іі авторів листа у ФІФА і УЕФА. Підтримали таким чином думку про включання України до цих міжнародних організацій, проведення чемпіонату республіки. Отримали відповідь на лист?

- Певно, відповідь уже надійшла до Києва, але там не поспішають надати їй гласності. Я - за чемпіонат України, що проголосила Декларацію про свій суверенітет. 16 - 18 добротних команд набереться. Чемпіон повинен мати право виходу на міжнародну арену. А Чемпіоне Союзу можна визначити у міжреспубліканському фіналі.

- Чи не станеться те, що і грузинським чемпіонатом? Спочатку - заповнені стадіони, а нині... 6 глядачів на трибуні під час гри тбіліської "Іберії" (колишнє "Динамо")?
- Україна за кількістю класних команд значно багатша від Грузії. Тому, вірю, глядач прийде на стадіон.

- А скільки уболівальників у "Карпат"?

- Торік в середньому 15 тисяч збирав наш стадіон. Цього року інтерес підупав - лише на матчі з "Буковиною" було більше 10 тисяч. Уболівальник нині капризний - йому щоразу давай тільки хороший футбол. Ми ж майже повністю омолодили свій склад. Симпатії до нас тримаються, думаю, не тому, що всі гравці, крім воротаря, свої, львівські - вихованці місцевих спортивних шкіл... Цікавих подій у Львові багато відбувається. Хто вибирає футбольний матч, а немело таких, хто просто мітингує. Життя змінюється. І футбол теж.

"Спорткур'єр" №13, вересень (1 випуск), 1990 рік.

Фото гри