100 великих \”Ворсклян\”. Вазген Манасян. \”Першоліговий бомбардир\”

Таджикістан ніколи не був футбольною країною, проте звідти виходили свої самородки: Ігор Черевченко, Ораз Назаров, Олег Шіренбеков та Вазген Манасян. Полтавським вболівальникам зі стажем ім\’я останнього стало рідним, своїм та й зараз Вазген Ігнатович робить багато для розвитку футболу у нашому місті та країні.

Народився майбутній футболіст та тренер у місті Душанбе, столиці Таджикської республіки. В ранці 13 березня 1958 року у пологовому будинку роздався новий дитячий крик. У сім\’ї Ігната Манасяна народився хлопчик котрого назвали Вазген, що з вірменського перекладається як \”світло святого знання\”. Знання того як майстерно треба забивати м\’яч у ворота команди суперника.

Довгі роки Вазген надто не цікавився футболом, поки одного разу не побачив як вправно грають кожаним м\’ячем хлопці з місцевої футбольної команди. З того моменту в нього в очах запалився вогонь мрії стати гарним футболістом.

Першим тренером Манасяна у 1972 році став новоспечений працвник СДЮШОР міста Душанбе Олег Хабі, котрий з 1954 року та по 69 віддав \”Паміру\” усе що міг.

Як для професійного футболіста, то дебют у професійному футболі в 22 роки це трохи запізно. Проте це не завадило у 1980 році, видатному для усього СРСР, йому дебютувати у складі столичного \”Паміру\”. Олег Йосипович Хабі помітив у Манасяні того, хто був потрібен команді.  Тоді \”Памір\” виступав у першій лізі класі \”Б\”. Рік звершення багатьох спортивних надій радянського союзу вплинув й на таджикську команду. Манасян не підвів тренера, працюючи по бартеру – місце в основі – голи. Усього 46 ігор та 16 м\’ячів. 

У 1981 році \”Памір\” перевели до класу \”А\”. А Манасян невтомлюючись відігравав за сезон за 40 матчів, при чому часто забиваючи. По 13 м\’ячів у наступних сезонах, невеличке зниження активності припало на час приходу до керма команди Юрія Сьоміна.

Весна 1983 року була прохолодною, а для \”паміру\”, що безнадійно прозябав на дні турнірної таблиці першої ліги удвічі холодніше. Футбольний профсоюз всезоюзного футболу на чолі з Сергієм Польовим був зацікавлений у спасінні честі таджикського футболу і в травні 1983 го року запросили на пост головного тренера Юрія Сьоміна. Майбутній тренер подивився на матчі майбутніх подопічних у Запоріжжі та Нікополі, та побачивши розгромні поразки був засмучений, що йому молодому дали невирішувану задачу. 

Юрій Сьомін тоді промовив: \”Ну й команда, тисяча та одна ніч! Жах\”. Проте недивлячісь на відмовки від поїздки до Душанбе тренер був рішучим. Перша ж гра з \”Кубаню\” принесла перемогу 2-1, а Манасян зіграв у тому матчі одну з провідних ролей. Також до гри команди Сьомін став підключати молодих вихованців, котрі влили оживлення у ряди команди. В підсумку \”памір\” посів рятівне 12е місце, а Манасян на пару з Валерієм Турсуновим забив 30 м\’ячів.

У 1984 році \”Памір\” вже не маячів у низу турнірки, зайнявши 8 місце.

Оживлення у 1985 році, коли таджикістанці вперше мали змогу потрапити до еліти радяянскього футболу. В попередньому етапі \”Памір\” став 2-м у Східній зоні, але у фінальному турнірі не хватило трохи, незважаючи навіть на перемогу над ЦСКА. Історія того протистояння вже обромла легендами. Кажуть що перед матчем до роздягальні команди заявилися представники армійців, та сказали що їм потрібна перемога, інакше команді буде зле. \”Памір\” вийграв, а наступного дня семеро таджиків відправилося до лав зброєних сил у різні кінці радянського союзу, на щастя Вазгена Манасяна серед них не було. на його плечі лягли бомбардирські потреби і він непідвів тренера, забивши 13 м\’ячів.

Але обезкрівленість команди далася в знаки, та поразка від хабааравського \”СКА\” пропустила вперед саме москвичів.

Манасян назавжди вписав своє ім\’я в історію, бо зостався в першій лізі форвардом №3 у списку Віталія Раздаєва з \”Кузбасу\”, котрий є кращим бомбардиром першої ліги усіх часів з 216 голами. У Манасяна 120 голів.

Команда Сьоміна, що була за крок від вищої ліги. 1985 рік

 

У 1986 Вазген став кращим бомбардиро першої ліги з 27 голами, і \”памір\” все ближче був до еліти.

Те, що не вдалося у 1985-му, відбулося у 1988 році. Перше місце у своїй зоні, 15 голів Вазгена Манасяна, та посмішки талджикських хлопців, котрі добилися чогось серйозного вперше освітили вулиці Душанбе. На \”Памір\” чекали у вищій лізі. 

1989 рік виявився серйозним випробуванням для новичків, але перший екзамен був витриманий, та ітогове 13е місце з 16 команд було сприйняте як пристойне, але на наступний сезон керівники республіки хотіли бачити клуб у десятці.

1989 рік. Дебют у вишці.

 

1990 рік, був початком кінця футболу союзі. Тбіліське \”Динамо\” та \”Гурія\” з Ланчхурі відмовилися грати у турнірі, а \”Жальгіріс\” знявся по ходу змагань. Манасян та \”Памір\” грали не дивлячись нінащо, та потрапили у 10-ку, але забивати у Вазгена не виходило, другий чемпіонат поспіль він закінчував з активом у один гол.

1991 рік останній рік у вишці, останній рік у СРСР. Знову 10 місце, але на цей раз серед 16 команд, і знову у активі форварда лише один м\’яч.

Розвал союзу дозволив Манасяну дебютувати за збірну республіки у матчі проти Узбекістану. А також приніс запрошення до Пітеру. Місцевий \”Зеніт\” потребував талановитого форварда, і Манасяна взяли на перспективу. 34 річний форвард вже не міг грати у повну силу але шанс заграти мав, проте дебют виявився невдалим як і вся кар\’єра у Росії. 2-го травня 1992 року у Ростові-на-Дону Манасян відіграв увесь матч, але \”Зеніт\” програв \”Ростельмашу\”, а манасян так нічого цікавого й не створив. Зігравши ще 3 матчі, та незабивши Вазген пішов з команди.

У 2-му чемпіонаті України в складі \”Ворскли\” з\’явився забивний форвард. Саме сюди перейшов Манасян. Дебютував він 28 жовтня у Полтаві у матчі проте \”Автомобіліста\” з Сум. Вийшов на заміну на 75й хвилині замість Євгена Ліферова. того сезону Манасян відіграв 16 матчів, та забив 3 голи (виходячі переважно на заміну забив вперше у своїй шостій грі).

Наступний сезон Манасян розпочав вже у основі, та почав забивати як у молоді роки, бо знов повинен бути брати на себе роль лідера, замінюючи Піндєєва, що не зійшовся характерами з Масловим. За 26 матчів 8 м\’ячів непоганий результат, як для 36 річного ветерана. До цього він додав ще 2 м\’ячі у Кубку.

У наступному році \”Ворскла\” планувала боротися за вишку, натомість отримала 11 підсумкове місце,. Єдиним світлим спогадом став Манасян, який став кращим бомбардиром команди з 8-ма м\’ячами.

Після цього команді Манасян став не потрібен і він перейшов до напівлюбительської \”Ниви\” з миронівки, але відігравши дві гри більш там не світився, відправивши до російського міста Обнінськ, де грав сезон за місцевий любительский клуб \”Індустрія\”.

 

Закінчивши кар\’єру футболіста вчився на тренера, і у 2003-му пішов тренувати російський клуб \”Волочанін-Ратмір\”. А у 2005 пішов піднімати з пепелу Новоросійський \”Чорноморець\”. Та вийграв кубок аматорської лііги отримавши право виступати у другому російському дивізіоні.

 

У 2006 році став головним тренером \”Сталі\” з Дніпродзержинська, але не зумів підняти команду з дна першої ліги, та був звільнений.

 

У 2009 році його учні П\’ятов та Чижов привезли у Полтаву Кубок УЄФА, та Манасян не втримуючи сліз радів що саме його учні здобули цей трофей.

Зараз Вазген Ігнатович тренує футзальну команду \”Зефір-Пластиком\”.