Першість Полтавщини - 09-11-2009, 09:11 - sasa 13

\”Багачка\” – п\’ятикратний чемпіон області

\”Багачка\” – п\’ятикратний чемпіон області

Золотий матч чемпіонату-2009

«Велика Багачка» — «Гірник» Кременчук 0:0, пен. 4:2.
«Велика Багачка»: Гринько, Таран, Винник, Безуглий, Ященко, Хижняк, Федорішин (Баштовий, 90), Дубницький (Касьян, 115), Міславський, Зав’ялов, Зіпунніков (Коломієць, 66).
«Гірник»: Прихожий, Пономарьов, Шевченко, Жениленко, Чефонов, Львов (Палюх, 106), Матяш (Матірний, 46; Алєксєєнко, 108), Гориславець, Лапочкін, Башаков, Мироненко.
Судді: Покидько, Дробітько, Матяш (усі — Полтава).
Попередження: Дубницький, Зав’ялов, Хижняк — Мироненко, Лапочкін.
Пенальті: Таран (1:0), Гориславець (1:1), Безуглий (2:1), Лапочкін (2:1, воротар), Зав’ялов (3:1), Пономарьов (3:2), Коломієць (4:2), Палюх (4:2, мимо).
Решетилівка. 8 листопада. 1000 глядачів.

Вперше чемпіона Полтавської області визначали в додатковому поєдинку, недарма неофіційно названому «золотий матч», адже його переможець отримував золото цьогорічної першості. Гра викликала справжній ажіотаж у вболівальницькому середовищі як Великої Багачки, так і Кременчука. Якщо за кількістю глядачів матч не міг претендувати на рекорди, то за їх поведінкою — цілком. Одним з найбільший помітних епізодів події стала перекличка фан-угрупувань. Якщо багачани брали своє силою голосу, то фішкою кременчуцької делегації став духовий міні-оркестр, котрий упродовж гри доволі майстерно награвав то «Інтернаціонал», то «Катюшу», а то й похоронний марш, залежно від ситуації. Втім, все це відбувалося на трибунах, а тим часом на полі теж було достатньо багато цікавого. Там ішла доволі жвава гра з територіальною перевагою «Великої Багачки», але ця перевага не поспішала матеріалізуватися в конкретні епізоди. Перше, про що варто розповісти, мало місце на 7-ій хвилині. Міславський відкотив круглого на Хижняка, а спроба того вдарити в сторону воріт виявилася заблокованою Багатьом здалося — не без допомоги руки, але арбітр був поруч і контакту знаряддя праці з верхньою кінцівкою не побачив. За мить загострення вже спостерігалося на протилежній частині поля. Там Гринько не без проблем потягнув дуже непростий удар Лапочкіна. Після чого черга створювати гольовий епізод перейшла до багачан, і вони нею скористалися. 16-а хвилина: Міславський прослизає через натовп захисників, елегантно переграє Жениленка, а в ролі палички-виручалочки,постелившись у підкаті, виконав Шевченко.
Цей гравець став рятівником своєї команди і через кільканадцять хвилин, коли підставив голову під м’яч, спрямований Дубницьким з-за меж карного майданчика. Воротар «Гірника» вочевидь не встигав зреагувати, і, якби не вчасно використаний орган мислення гравця під № 15, рахунок міг би бути відкритим.
Загалом-то, у першій половині першого тайму усіляких загострень було не дуже багато. Не в останню чергу через те, що обидві команди намагалися здебільшого атакувати через слизький і брудний центр. У подальшому, коли наступальні дії почали вести через вкриті більш-менш нормальною для цієї пори року травою фланги, цікавого стало більше. А до тих пір уболівальникові залишався час для спостережень за навколоматчевим антуражем. Наприклад, таким асоціативним рядом: «Гірник» — майже те ж, що й «Шахтар», й ті, й інші в помаранчево-чорному. Команда, яка йому протистоїть — у біло-синьому. Словом, ледь не «класичне українське», як полюбляють говорити останнім часом.
24-а: ще один шанс для гірників. Мироненко несподівано стріляє із середньої дистанції. Снаряд потрапляє в штангу, відскакує в поле, а добивання було вже не таким небезпечним.
Після цього ініціативою однозначно заволоділи багачани. Це мало вигляд облоги з нечисленними спробами штурму. Найнаближеніший до взяття воріт епізод стався на 38-й хвилині. Міславський примудрився виграти «другий поверх» і вдарити ледь не впритул. Прихожий ще незбагненнішим способом примудрився перекинути м’яч через перекладину.
Гра після перерви розпочалася без усяких розминок-розкачок із того, що оборонці «Гірника» з великими потугами зупинили прохід Міславського. Після цього мав місце каскад кутових біля їхніх воріт. Загальний малюнок гри нагадував той, що й у першому таймі. «Велика Багачка» атакувала, не втрачаючи при цьому голови, «Гірник» стійко тримав оборону в очікуванні можливості організувати швидку контру. Найпомітнішою фігурою в ці хвилини був кременчуцький ветеран Жениленко. Повз нього ніхто не пробігав і нічого не пролітало.
Вихід на поле свіжого Коломійця додав багачанській атаці швидкості, але не ефективності. Натомість гірники теж вирішили пошукати щастя на чужій половині поля. Упродовж 70-х хвилин вони подали кілька кутових та провели кілька атак. Серйозної загрози вони не становили, зате гру було переведено подалі від власних воріт і дихати стало вільніше. А в останні 5 хвилин основного часу «Гірник» узагалі затиснув суперника. Як це нерідко буває, ближчими до успіху протягом цього часу були великобагачанці. Спершу пройшла двоходівка Дубницький—Коломієць із заблокованим в останню мить ударом; потім був епізод, пов’язаний з падінням Коломійця на межі карного майданчика. Команди чимало подискутували між собою та з суддями про те,як варто трактувати цей факт. Природньо, що думки були діаметрально протилежними. Рефері, вислухавши усіх, соломоновим рішенням призначив штрафний.
Протягом усього матчу мало місце відчуття, що долю протистояння здатен вирішити один-єдиний гол. В овертаймі відчуття посилилося багаторазово. Розуміли це, звичайно, не тільки на трибунах, але й на полі. Бо обережність була визначальною рисою в діях суперників. Багачани продовжували тиснути, а гірники демонстрували цілком достатній захисний ресурс. Згодом гра взагалі втратила цілісність, набувши таких собі смикано-нервових ознак і розбившись на епізоди індивідуальної боротьби. В дуже жорстке зіткнення пішли у воротарському майданчику «Великої Багачки» Мироненко з Гриньком. Чемніше треба з воротарем, чемніше! Тоді, попри усі побоювання обійшлося без особливиз проблем для обох учасників, хоча Мироненкові незабаром таки довелося скористатися послугами медицини.
В другому доданому таймі багачани спробували вдатися до ударів здалеку і здійснили кілька спроб. Прихожий був насторожі, і нічого з того не вийшло. Після чого події, які могли би загрожувати воротам, зникли зовсім. Усі подумки готувалися до післяматчевих 11-метрових.
Треба сказати, перспектива вирішувати долю чемпіонства серією пенальті не надто втішала прихильників «Великої Багачки». Надто свіжий у пам’яті програш у такий спосіб у фіналі Шишацького кубка. Проте відповідні висновки, схоже, були зроблені, і всі удари з точки великобагачанці виконували безпомилково. Натомість гірники двічі схибили. Коли останній гірницький пенальті пролетів над перекладиною, прямо на полі розпочалося святкування. В сутінкове небо злетіли тренер «Великої Багачки» Олег Калюжний, співзасновники Володимир Журавель та Ігор Діденко. Коли емоції вщухли, відбулася церемонія нагородження. Голова федерації футболу Полтавської області Анатолій Дяченко привітав зі здобутим другим місцем гравців «Гірника», а великобагачанцям вручив кубок, яким відзначають переможців обласної першості. «Велика Багачка» стала чемпіоном Полтавщини уп’яте; «пентакампеонеш», як сказали би у Бразилії. І наважусь припустити, що цей титул став для гравців, керівництва клубу та уболівальників ціннішим, ніж тоді, коли він здобувався прктично без боротьби, за кілька турів до фінішу.

Кращих гравців матчу офіційно не визначали і призів їм не вручали. Тож доводиться покладатися на власне відчуття. Мені найкориснішим гравцем «золотого матчу» видався лівий захисник «Великої Багачки» Сергій Винник. Все правильно: у грі, де упродовж 120 хвилин оборона переважала над нападом, кращого треба шукати серед захисників. Сергій вмілими і раціональними діями зірвав не одну атакувальну спробу суперника, нерідко він давав той перший пас, із якого виростала наступальна дія його команди. Час одразу після завершення такої драматичної гри — не найкращий для серйозного інтерв’ю. Однак задати кілька запитань в еспрес-режимі авторові таки вдалося.

Анатолій КАРПОВ

Фото Володимир СІНІЙЧУК

Погода