Чи була підроблена дата народження футболу Полтави?

Думки з Києва…

 

У пам\’яті шанувальників футболу України ще не згас той галас, який був піднятий міською федерацією Полтави влітку 2009 року щодо відзначення 100-річного ювілею футболу цього міста. Звісно, обставини вимагали цього, бо ще в останні дні 2007 року до полтавської \”Ворскли\” на посаду головного тренера було запрошено відомого фахівця Миколу Петровича Павлова й хазяї цього клубу та місцева влада приклали усі зусилля щоб відродити футбол в Полтаві.

Усі тоді добре розуміли що настав саме той час, коли потрібно якось нарешті повернутися обличчям і до історії місцевого футболу. Були підключені до цього місцеві знавці футболу, а саме футболофіли-статистики Анатолій Григорович Ломов та Віктор Семенович Крайник, які одразу ж на пропозицію щодо потреби визначення дати народження футболу в Полтаві та створення його повноцінної історії доповіли, що на той час вони мають лише єдину інформацію – нарис з місцевої газети \”Комсомолець Полтавщини\” №70 за 15 червня 1968 року якогось А.Григоренка, у якому той писав наступне:

\”Хто й коли почав грати у футбол на Полтавщині? Хто першим ударив по м\’ячу? Ці питання цікавлять багатьох прихильників футболу. На жаль, літописці не залишили нам деталей про футбольних \”піонерів\” нашої області. За тими досить обмеженими даними, що дійшли до наших днів, детально розповісти про перші кроки полтавського футболу майже неможливо. І все ж деякі, нехай і неповні відомості про розвиток футболу на Полтавщині є.

Це було в 1909 р. У літній сонячний день Павленківська площа Полтави була незвичайною. На ній з одного й другого  боків вкопано по два дерев\’яні стовпи, зверху яких натягли мотузки. Читач, напевно, здогадався, що такий вигляд мали тоді футбольні ворота.

За футбольним м\’ячем, набитим ганчір\’ям, босоніж бігала в трусах ватага молодих хлопців. Це було цікаве видовище. Неслухняний м\’яч то вилітав із гущі гравців, то несподівано застрявав у частоколі ніг футболістів.

Як він закінчився, зараз невідомо, але той факт, що футбольна зустріч відбулася і її учасниками були учні реального й земського училищ, цілком достовірний. Наставником і організатором футболу в Полтаві був прибулий із Петербурга викладач фізкультури (на жаль прізвища його ми не знаємо)\”.

Пробачте, але що це? Це точно не спомини дідуся похилого віку, бо про це було б вказано. До того ж автор не пише, що він про це від когось чув чи десь про це прочитав. Що про це  жодного підтверджуючого документу немає, свідчить відсутність посилання на нього. Літературне викладення цієї події взагалі навіває на безліч у ті роки створених таким чином міфів та легенд радянського часу. До того ж це не поодинока вигадка фантазії дописувача, бо я в подальшому обов\’язково ознайомлю вас ще з декількома подібними \”витворами мистецтва\”.

1999 року, тобто вже через більш ніж 30 років після цієї публікації, у календарі-довіднику \”Ворскла-99\” (76 стор.), виданому до 1100-річного ювілею міста Полтава (на жаль, автора-упорядника цього довідника не вказано), в розділі \”Футболу на Полтавщині – 90 років!\” було надруковано ось що:

\”1999 рік – ювілейний в історії футболу Полтавщини, отже рівно 90 років тому, – у 1909 р. – у нашій області (губернії) було проведено перший футбольний матч. Відбувся він влітку під час грандіозного святкування 200-річчя Полтавської битви. Цю дату у Полтаві визначали усі найвідоміші люди Російської імперії на чолі з самим царем Миколою ІІ. У тій показовій футбольній зустрічі грали команди студентів Санкт-Петербурзьких та Московських інститутів…\”.

Ось такої! Тобто грали вже не хлопці з полтавських училищ, а команди студентів з столичних інститутів й напевно ж не м\’ячем з ганчір\’ям. І все це викладено без жодного сумніву, щоб ніхто й не спробував заперечити. Ось так написано – і хоч ви трісніть, але невідомий автор стверджує, що ця його брехня – це істина. До того ж і А.Г.Ломов  цього ж року створив ще й свою легенду, яка була надрукована у  газети \”Український футбол\” №108 за 5.10.1999 р. під назвою \”Полтаві – 1100, полтавському футболові – 90\” у рубриці \”Сторінки історії\”. Ось витяг із цього нарису:

\”…у Полтаві в липні 1909 року відбувся перший показовий матч. Спекотного дня група юнаків на Павленківській площі, з двох сторін якої були вкопані по два стовпи з натягнутими мотузками, ганяли м\’яча з ганчірок. Достеменно відомо, що матч відбувся між учнями реального та земського училищ, а організував його викладач гімнастики, що прибув з Санкт-Петербурга. Як вдалося з\’ясувати (дослідження ми проводили з Ігорем Черчатим, журналістом обласної газети \”Спорткур\’єр\”), 1909 року в Полтаві був лише один викладач гімнастики – Фердинант Йосипович Штейнер. Він працював у 2-й чоловічій гімназії. Ф.Й.Штейнер був організатором першого футбольного матчу. Зазначу, що в Полтаві в той час відбувалися заходи з нагоди 200-річчя Полтавської битви, у яких брав участь цар Микола ІІ. Тому, мабуть, на шпальтах місцевої преси не знайшлося місця для висвітлення матчу.\”

Ось так було визначено, що футбол у Полтаві народився вже конкретно, як бачите, не влітку, а саме \”в липні\” 1909 року. До того ж вже мова йде саме про \”показовий матч\”, а не просто про розвагу школярів, які ганяли м\’яча, не накачаного повітрям, а набитого ганчірками. Тобто, як і усі легенди, ця теж поступово обростала вигаданими подробицями та домислами тих, хто її розповідав. А де ж підтвердження?

1. Якщо вказується, що \”достеменно відомо\”, то скажіть же з яких документів це відомо? Жодного натяку на це немає.

2. Проведені \”дослідження\”, та й ще з начебто кореспондентом газети, відносяться лише до визначення тієї особи, що організувала наведений \”матч\”. І що ж вони дослідили? Що у Полтаві був лише один викладач гімнастики у 2-ій гімназії, але чому він організував матч між учнями саме реального та земського училищ – жодного слова. А чи не краще йому було організувати матч між своїми учнями – гімназистами? Щось тут не те. А з чого відомо, що Ф.Й.Штейнер прибув з Санкт-Петербургу? А може він корінний полтавчанин. Треба було б про це теж хоч щось сказати.

3. Посилання на те, що місцеві газети нічого не написали про цей матч через те, що святкувалася 200-та річниця Полтавської битви, настільки виглядає смішним, що й казати про це не треба. Та невже газети тих часів хоча б десь хоч щось колись писали про такі події у місті, як скупчення хлопчаків, що на якійсь брудній площі \”ганяли м\’яча з ганчірок\”?

А що ж далі пише цей \”історик\”?

Виявляється, що через півтора року після визначеного А.Ломовим виникнення футболу в Полтаві \”1-го жовтня вже 1910 року, як засвідчує газета \”Полтавський голос\” (№968), \”…во второй Полтавской (дворянской) гимназии начинались упражнения в игру футбол\”. Це перша організована футбольна команда міста…\”.

Це вже документ. Але з нього аж ніяк не можна вважати датою народження футболу в Полтаві навіть жовтень 1910 року, бо тут відсутня інформація про якісь проведені вже конкретні матчі. Адже мова йде лише про вправи в цю гру, та й ще саме там де працював Ф.Й.Штейнер. Та й припущення, що була вже організована якась перша в місті футбольна команда, зовсім вже недоречні, бо щоб грати в футбол потрібно як мінімум дві команди.

Та повернемося до 2008 року. Усе викладене вище полтавських функціонерів аж ніяк не насторожило й не здивувало. Навпаки, головне для них було прокричати скрізь де тільки можна, що Полтава влітку 2009 року збирається відмічати 100-річчя свого рідного футболу. Й саме тому одразу перед обома знавцями було поставлене завдання підготувати гарні книжки до цієї ювілейної дати. Часу в А.Ломова і .В.Крайника було в обмаль, але в обох було вдосталь матеріалів історичного й статистичного плану щодо радянських часів і часів незалежності. Тому вони накинулися з натхненням на впорядкування того, що вже мали, а часу на здійснення хоча б якихось пошуків в місцевих архівах і бібліотеках, або ще й при потребі в  київських, московських або петербурзьких, вони, звісно, не мали. Можливо саме через це у них не склалися відносини щодо спільної роботи. Кожний з них працював самотужки й згідно своїх особистих міркувань.

Книжки вони все-таки видали (і щоб вони там не казали, але за фінансовою підтримкою владних структур Полтави), хоча й після того, як ювілей вже відсвяткували. Спочатку під егідою Федерації футболу Полтавської області була видана їх спільна невеличка книжечка накладом усього 270 примірників (!?) під назвою \”Місце відліку – Павленки. Літопис полтавського футболу\”,  Полтава, \”Дивосвіт\”, 2009 р., на 200 стор., з іл. А потім більш досвідчений А.Ломов наприкінці року видав на цей раз накладом у 1000 примірників чудовий, великого розміру альбом \”100 років полтавському футболу (1909-2009)\”, Полтава, вид. \”Полтава\”, 2009 р., на 527 стор., з іл.

В обох виданих книжках одне й теж посилання на нарис цього нікому не відомого А.Григоренка 1968 року й більше ані слова. Немає жодного пояснення, та й звідки йому узятися, адже уже й так зрозуміло що це чистесенької води брехня, висмоктана з пальця.

* * *

Тут можна було б і поставити крапку. Але все ж, напевно, усім цікаво – коли все ж таки народився футбол у Полтаві. Почитаємо про що пишуть далі у своїх ювілейних виданнях наші \”історики\”.

По-перше, вони одразу переходять до створення саме цього 1909 року з ініціативи князів Щербатова, Кантакузіна та Малами в Полтаві гімнастичного товариства \”Сокол\”. Вказують, що влітку це товариство проводило атлетичні змагання в Олександрівському саду Дахмана, а пізніше на збудованому спортивному полі на Куракінській вулиці, біля міської управи. Але про гру в футбол у ці часи вони в документах щодо цього товариства не знайшли жодного слова, тому, як кажуть – побалакали-побазікали, а потім сповістили читача, що культивувати саме футбол у цьому товаристві почали значно пізніше. І дійсно ми знаходимо підтвердження, що це \”значно пізніше\” датується аж 1914 роком.

 

Але все ж читач в цих книгах нарешті знаходить інформацію про справжній перший матч у Полтаві на майданчику 2-ої гімназії  між командами 1-ої та 2-ої гімназій. В книжці \”Місце відліку – Павленки\” вказано, що цей матч було проведено 1 жовтня 1910 року й навіть наведено сам документ, який заслуговує на увагу: 

 

Підтвердження викладеного:
  
\”В суботу, 1 октября, на площадке 2-й мужской гимназии состоялся матч между командами 1-й и 2-й мужской гимназиями. С каждой стороны команда состояла только из 10 игроков: недохват объясняется нежеланием некоторых участников вести состязание на небольшой площадке 2-й гимназии, где, как говориться, и \”курицы некуда выпустить\”. Интересное зрелище привлекло много учащихся местных учебных заведений и публики. Игра шла с оживлением и доставила большое удовольствие зрителям, награждавшим всякий раз победителей бурными аплодисментами. Команда второй гимназии сразу же вбила противнику два гола, но потом команда первой гимназии, освоившись с противником, удачно парировала.

Во второй \”хавтайм\” команда 2-й гимназии успела вбить еще один гол. В результате три \”сухих\” гола. Команда первой гимназии не только не сыгралась, но даже натренированы участники весьма плохо: каждый игрок ведет мяч только от себя и к тому же не знаком с терминами футбола, как, например: \”генц\”, \”корнер\” и т.д., отчего и происходили частые недоразумения.

Итак, команда второй гимназии может признать себя лучшей в Полтаве, победив команду кадетского корпуса на Огневом поле 8 сентября, и команду первой гимназии, 1 октября.

Команда же реального училища, сознавая свою слабость, отказалась участвовать в состязании. Команда второй гимназии играла в следующем составе:

Голкипер – Сахновский, беки – Пономарев, Ляхович, хавбеки – Бутович, Козельский, Войткевич, форварды – Стеблин, Стеблин-Каменский, Троицкий, Кузнецов, Третьяков.

Анри Т.\”

(Газета \”Полтавский голос\” – Полтава. №1262 від 4.10.1911 р.)

Зверніть, будь ласка, увагу – стверджується, що матч було проведено 1 жовтня 1910 року, а інформація про нього наведена з газети за 4 жовтня 1911 року. Що це?

Та зараз відкинемо усі вищевказані потуги тих, хто за методикою радянських часів, хотів створити історію або під себе, або під багатенького замовника. Це в них не вийде. Не ті часи. Брехня завжди випливе й створювачі міфів і легенд громадськістю обов\’язково будуть засуджені. А щодо справжньої дати народження футболу в Полтаві, то вона останнім і нажаль єдиним знайденим і наведеним вище документом чітко визначена – це 21 (8 за старим стилем) вересня 1911 року, коли тут в рамках першого змагання серед 4-х футбольних команд міста на \”Огневом поле\” був проведений перший матч міста між командами 2-ої гімназії та Кадетського корпусу.

Навіть відомий в більш-менш вірогідному вигляді склад переможця – команди 2-ої гімназії: Сахновський – Пономарьов, Ляхович – Бутович, Козельський, Воцткевич – Стеблін, Стеблін-Каменський, Троїцький, Кузнєцов, Третьяков.

А якщо піти ще далі, то перший міжміській матч в Полтаві було проведено 30 липня 1912 року – на кінно-ярмарковому майдані команда \”Олимпия\” Полтава зустрічалася з 1-ою Рижовською учнівською дачною командою з сусідської Харківської губернії (1:1). Вже 1914 року було створено збірну міста Полтава, яка свій перший матч провела 26 травня цього року на Сінній площі проти харківської команди \”Унитас\” і перемогла (4:1).

* * *

Фальсифікація дати народження футболу Полтави було нічим іншим, як ланцюгом спроб одурманити шанувальників футболу міста – може вони повірять у цю нісенітницю і не будуть вимагати документального підтвердження цих брехливих фактів. І що ви думаєте – багато з них \”проковтнули\” і навіть \”не закашлялися\”. На тлі невщухаючих в ті часи суперечок і дискусій між Львовом і Одесою за першість в футболі України, Полтава тишком-нишком вирішила забезпечити собі майже третє місце в історії футболу нашої держави, в усякому разі обігнати не тільки Київ та Харків, а ще й інші більш промислово розвинуті міста. Та не було в Полтаві тоді іноземців, що могли грати в цю гру й навчити неї мешканців цього міста. Тому видумали якихось студентів з одразу двох столиць імперії (бо з однієї їх аж 22 особи не набралося б), притягнули за вуха до святкування ювілею Полтавської битви, знайшли все ж  і викладача-іноземця й без усяких роздумів зробили його батьком футболу Полтави. Ось так у нас це робиться, ось так продовжують створюватися легенди за прикладом радянських часів. І усім на все це наплювати, бо чим раніше хтось визначив дату народження – тим краще, звісно, для громадськості міста. А де ж справжні місцеві історики футболу. Впевнений, що вони є, але ж вони… промовчали.

 

Та й 100-річний ювілей 2009 року все ж таки відсвяткували, і проти цього ніхто не заперечував, навіть ФФУ надсилала поздоровлення. До того ж ще й успіхи \”Ворскли\” (володарі Кубка України сезону 2008/09 років) були досить доречні для проголошення такого всенародного свята. Та пробачте, фахівців футболу цим не заманити. І вони ніколи не погодяться з фальсифікацією історії, бо вони вірять тільки документам. Досить вже гратися в словоблуддя.

І ще два слова, щодо самого святкування 100-річчя футболу Полтави. А чи може хтось пояснити, чому владні структури в цьому місті святкували цей ювілей 8 жовтня? Якщо вже було бажання за сфальсифікованою датою, то тоді це липень, а не жовтень. А може хтось пояснить чому київське \”Динамо\” продовжує святкувати дату свого народження у листопаді кожного року, хоча вже майже 10 років достеменно відома усім дата народження цього клубу – 11 травня 1927 року. Щось все ж у нас дивне коїться. Або скоріш за все деяким можновладцям до біса якась там історія, бо вони звикли вже з будь чого лише щоки надувають для порядку. Чи не так?

 

У наведених ілюстраціях усіх без виключення гарних книжок щодо історії футболу в Полтаві немає жодного документального підтвердження щодо дати його народження саме 1909 року.

Анатолій КОЛОМІЄЦЬ

 Українське товариство колекціонерів-футболофілів (УТКФ)