Цуррі: “Мною справді цікавиться “Гамбург”

Після успішного виступу полтавської «Ворскли» в останньому сезоні, попит на футболістів Миколи Павлова зріс. Деяких виконавців хочуть бачити в європейських клубах. Зокрема, за повідомленнями різних мас-медіа, албанським легіонером «Ворскли» Дебатіком Цуррі цікавиться німецький «Гамбург». Приїхавши з відпустки до табору «Ворскли» в Ялті, Дебатік Цуррі прокоментував чутки про свій перехід.

– Ви пізніше за інших приїхали до табору «Ворскли». Добре відпочили?
– Добре, але часу занадто мало. 6 та 10 червня я грав за збірну Албанії і пішов у відпустку пізніше, аніж мої одноклубники. Тому Микола Павлов дозволив мені затриматися в Албанії. Я мав тиждень часу на відпочинок. Зрозуміло, що у теплі країни їхати не міг – відпочив у рідній країні в сімейному колі. Я півроку не був у рідному Косовому. Засумував за двома братами та двома сестрами.

– То ваша сім’я – дуже велика…
– Звичайно. Нас п’ятеро в родині. Троє синів грають у футбол. Я та молодший брат граємо на професійному рівні. Щоправда, молодшому братові 17 років, тож кар’єри у дорослому спорті він ще не зробив. Ну а дві молодші сестри подалися в науку. Одна навчається в університеті і планує бути банкіром, а інша вчиться у школі. Я в сім’ї найстарший.

– Допомагаєте сім’ї?
– Безумовно! Допомагаю як морально, так і матеріально. Було приємно зустрітися з близькими і провести з ними тиждень часу.

– Перебуваючи в Албанії, ви знали про те, що «Гамбург» цікавиться вашими послугами?
– Так, я про це знав. І це не чутки. Це правда. Селекціонери «Гамбурга» побували на червневих матчах збірної Албанії. Конкретної пропозиції німці мені не зробили.

– А якби запропонували, ви би перейшли до «Гамбурга»?
– Кожен футболіст мріє пограти в хорошому європейському чемпіонаті. Бундесліга – це і є хороший чемпіонат, я б не проти в ньому пограти. Та зараз я відданий «Ворсклі». Якщо «Гамбург» хоче бачити мене у своїх лавах, то нехай домовляється з «Ворсклою». Від мене мало що залежить.

– Як вам життя в Україні?
– Тут чудово. Я вже чотири роки виступаю в Україні. Це перша закордонна країна, в якій я проживаю. Пригадую, я мав великий вибір, але обрав «Ворсклу». Зараз не шкодую.

– Дасть Бог, ще й своє щастя знайдете в Україні…
– Всяке буває. Українські дівчата – красиві. Та навряд чи одружуся з українкою.

– Чому?
– Не знаю. Щось серце мені підказує, що в Україні свого щастя не знайду.

– Які ваші враження від Полтави? 
– Дуже спокійне маленьке місто. Ніде піти, ніде розвернутися. Наразі мені подобається таке життя. Я не є вибагливий. Колись пережив важкі часи, адже я зростав у Косова і пережив війну.

– Чи була колись загроза вашому життю?

= Так, я бачив все своїми очами. Мені було десь 15 років. На щастя, війна вчасно закінчилася, адже якби вона затягнулася ще на декілька років, то мені б теж довелося воювати. В Албанії до війська запрошують людей, яким виповнилося 18 років. Я щасливий, що в моїй країні настав мир.

Михайло Солтис