Матчі - 30-10-2010, 06:10 - Sonyksson 23

Дві різні гри, два різні тайми

Дві різні гри, два різні тайми

Ворскла – Карпати 1:1
Голи: Янузі, 22 – Кузнєцов, 53
Ворскла: Долганський, Селін, Даллку, Пєсков, Ярмаш, Краснопьоров, Маркоскі, Кулаков, Рикун, Безус, Янузі (Єсін, 78)
Карпати: Тлумак, Авелар, Мілошевич, Чечер, Федецький (Петрівський, 78),
Годвін, Голодюк, Худобяк (Ткачук, 66), Гурулі (Кополовець, 78), Кожанов,
Кузнєцов
Попередження: Маркоскі (43) – Федецький (43)

\”В Полтаві буде зовсім інша гра\” – пообіцяв після матчу у Львові Микола Павлов. І слова свого дотримав. Футболісти мали реабілітуватися за безвольний виліт з Кубка України. І поєдинок видався на славу.

Очікувані зміни в стартовому складі торкнулися в основному полтавців. Львів’яни продовжують дивувати своєю фізичною підготовкою, проводячи матчі без ротації. А от невдалий експеримент у середу дав багато інформації тренеру \”Ворскли\”. Повернулись на свої позиції Кулаков і Сєлін. Правий фланг зайняв Ярмаш, а пару Даллку в центрі захисту склав Пєсков. Вовкодав отримав перепочинок. Громов не міг прийняти участь за станом здоров’я. Функції хвилеріза звично виконував Краснопьоров, саме цей гравець зв’язав захист і напад, чого так бракувало у попередній зустрічі. Янузі, Рикун, Маркоскі і Безус склали атакуючий квартет.

Початок матчу приємно вразив високим рівнем швидкостей. На позиційні атаки \”Ворскли\” відповідали дуже небезпечними контратаками \”Карпати\”. На 9-й хвилині черговий диво-пас видав Рикун, але Безус не дав записати перший  гольовий \”ассист\” Олександру за нову команду, пробивши вище воріт з убивчої позиції . Гості відповіли моментом Кузнєцова, коли форвард просто заплутався у власних ногах і не зміг обробити м’яч майже на лінії воротарського майданчика.

Швидкості не вщухали. Було помітно, що ставку команди зробили на швидкий гол, бо сили, вони не безмежні. Безус випередив оборонців, ударив, та на заваді став Тлумак. Рикун подав поспіль три кутові, але до справжньої небезпеки справа так і не дійшла. Варто відзначити якість подач від Олександра. Голкіпер жодного разу не ризикнув вийти на перехоплення, такою важкою була траекторія польоту кулі. Проте і господарі ще не звикли до такого перебігу подій. А дарма, адже стандарти у виконанні 55-го номера можуть бути грізною силою в майбутньому.

А потім \”Ворскла\” забила. Даллку запустив у прорив співвітчизника Янузі, Ахмед вийшов на побачення з Тлумаком і надіслав плямистого у дальній кут. 0:1 – вибух радощів на трибунах.

Після забитого голу полтавчани і не думали збавляти оберти. Перекладина завадила відзначитись Кулакову. Хвилиною пізніше Денис не зміг перекинути голкіпера, який вискочив на перехоплення. Знову пробив над поперечкою Безус.

\”Карпати\” здаватися не збирались. Кожанов на 33-й хвилині заробив штрафний у ідеальній для удару позиції. Сам же і виконав, та блискучий сейв зробив Долганський, витягнувши м’яч з самісінької \”дев’ятки\”. \”Ворскла\” відповіла дуеллю Кулакова з Тлумаком. І знову сильнішим виявився воротар гостей.

Федецький наважився на дальній удар, та все закінчилося спокійно. А Рикун відразу ж втретє закидає \”лялечку\” на реактивного Кулакова! Знову попереду лише голкіпер і… Тлумак – Кулаков 3:0…

 

Наприкінці тайму Деревинський не зафіксував порушення правил після жорсткого підкату Годвіна. Відразу Маркоскі пішов у занадто активний відбір проти Федецького. Гравець \”Карпат\” у азарті наступив на ногу Йовану, потім отримав по ногах, і, падаючи, вдруге зачепив серба. До бійки справа не дійшла, а винуватці отримали по \”гірчичнику\”. На цьому шикарний перший тайм було завершено.

А другий тайм вийшов зовсім іншим. У бажанні, звичайно, підопічним Павлова дорікнути важко, але в іншому… \”Ворскла\” почала збавляти оберти. І цим відразу скористалися гості. Спочатку Гурулі на 52-й хвилині зрівняв рахунок по перекладинах – 1:1. А вже хвилиною пізніше Кузнєцов запалив нічию і на табло. Годвін наніс гарматний удар з далекої відстані, Долганський відбив прямісінько перед собою. А там був форвард \”Карпат\”, який зумів проштовхнути м’яч повз голкіпера.

   

\”Ворскла\” по інерції понеслася вперед, заробивши підряд кілька кутових. Та партнери не поспішали замикати небезпечні подачі Рикуна. Невлучно пробив Кулаков, розправившись на фланзі з Авеларом. А потім в подібній позиції теж не зміг з толком розпорядитися м’ячем. Денису ще б завершальний удар налаштувати – і збірна б нікуди не ділася. А так…

   

На 65-й хвилині гості мали виходити вперед, та Гурулі пробачив полтавчан, з 5-ти метрів на влучивши в рамку. \”Карпати\” активізувались. Кожанов, Чечер, Федецький мали нагоди забити вдруге. Команди втомилися. Серію замін провели тренери. У полтавчан вийшов Єсін, у львів’ян – Петрівський і Кополовець. Господарі готували сили на фінальний штурм, що вилилося у часткову втрату концентрації у захисних редутах.

   

А за дві хвилини до закінчення основного часу нагадав про себе арбітр. Та нагадав так, що змусив відійти на дальній план усі спогади про чудовий цікавий перебіг гри. Роман Безус відгукнувся на передачу з глибини поля, та, увійшовши в карний майданчик, впав на газон. До честі молодого форварда, він не витрачав час на апеляції, а підвівся, обіграв голкіпера і закотив кулю в сітку. Рефері в цей час тільки встиг дістатися місця подій з центра поля. Сіпнувся показати на центр поля, а потім дав свисток. Маркоскі встиг уточнити у Деревинського чи зараховано гол, і вже через мить стискав у обіймах юного форварда. А арбітр вказав на штрафний удар, що стало несподіванкою схоже навіть для \”Карпат\”. Лінійний при цьому зберігав кам’яний спокій.

  

Після численних переглядів повтору інкримінувати Безусу можна хіба що влучання м’яча в руку після падіння, але побачити цей момент арбітр фізично не мав змоги. Ніхто з суперників апеляцій не виказував. Помічник сигналів не подавав. Та й сама поведінка Деревинського викликала нерозуміння. Дав дограти епізод, зробив жест в сторону центра поля, а потім таке враження, наче щось згадав. Щось цікаве і важливе. Таке захоплююче, що краще відмінити гол, ніж потім виправдовуватися (перед самим собою?).

   

На цьому цирк від \”шоумена\” не скінчився. Буквально в наступній атаці Маркоскі вривається у штрафний майданчик, готується прийняти відмінний пас партнера і… отримує акцентований удар ліктем в обличчя від захисника, в стилі найкращих боїв без правил. Деревинський розводить руками – він уже думками далеко звідси… Давно стадіон так злагоджено не виражав своє ставлення до суддівської бригади. І дуже прикро, що відмінний матч було зіпсовано таким прикрим епізодом.

   

Можна лише поспівчувати Миколі Павлову. Він свою обіцянку виконав. І нервовий вибух на післяматчевій прес-конференції цілком логічний. Цей матч украв частинку здоров’я у кожного, кому небайдужа доля команди. Але обіцянка залишити клуб у разі подібних інцидентів не викликає радощів у пересічного уболівальника. Робота над побудовою нової команди у самому розпалі, а втрати керівника вона може не витримати…

   

Разом до нових перемог!

Погода