Новини - 19-01-2010, 12:01 - sasa 8

Хокей буде… доки заливатимуть лід

Хокей буде… доки заливатимуть лід

Завжди, коли на початку зими випадає перший сніг і встановлюється морозна погода, я чекаю дзвінок від мого давнього знайомого педагога-організатора дитячо-юнацького клубу за місцем проживання «Промінь» Валерія Щербини.  – А ну приїдь подивись, який я цього року каток залив, любо глянути. Валерій Іванович цією справою займається вже понад тридцять п’ять років поспіль. На початку 2010-го відбувся вже 20-й ювілейний турнір з хокею пам’яті воїна-афганця Сергія Коротуна, який був вихованцем ДЮК «Промінь». Всі тяготи організації змагань завжди бере на себе ця невтомна людина.

– Валеріє Івановичу, як цього року відбувся турнір?
– В змаганнях взяли участь сім команд дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання, хоча планувалося дев’ять, як минулого року. На жаль, погодні умови не дали можливості провести змагання на тому рівні, що хотілося б. Кожного дня велася боротьба за лід. Діти та їх батьки, а також колеги з Полтавського центру дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання розчищали майданчик. Та все ж турнір відбувся, на льоду дзвеніли ключки, а головне діти отримали масу задоволення.  Цьогорічним переможцем стала команда ДЮК «Зміна», друге місце посів ДЮК «Юний патріот», третє – ДЮК «Мандрівники».

– Хокеїсти ДЮК «Промінь» вважаються господарями майданчику, коли ваші підопічні востаннє тріумфували на цьому турнірі?
– ДЮК «Промінь» цього разу посів четверте місце, бо жереб був не на нашу користь. В першій же грі ми потрапили на ДЮК «Юний патріот». Якщо поринути в історію турніру, то ДЮК «Промінь» з двадцяти перемагав у дванадцяти.


– Щороку власними силами ви заливаєте каток, але зими останнім часом додають стільки проблем. Я знаю, ви вже навіть хотіли полишити цю справу?
– Коли я працював у ГЖЕД №10, то у 1974 році ми побудували цю коробку. Я постійно на громадських засадах опікувався цією справою і готував команди. Коли пішов на пенсію мені офіційно запропонували стати педагогом-організатором. Працюю ним вже десять років і не було ще такого, щоб каток не був залитим. Це дуже тяжка праця і педагог-організатор нею займатися не повинен. У місті є служби, які відповідають за дитячі майданчики. Наша справа допомагати в цьому і тренувати там дітей. Міська влада не йде назустріч і в мене зрештою урвався терпець. Дійсно, у минулому році я матері Сергія Коротуна сказав, що це останній раз я заливаю лід, а вона запитує: «Так, що 20-го турніру не буде?».

– Так, що на цьому крапка?
– Зрозумійте, це дуже складно тримати лід в постійній бойовій готовності, а я вже не молодий. А скільки людей робить там шкоду, коробка ж не охороняється.  

– У Полтаві заливається лід лише на одній хокейній коробці. А чому ж інші простоюють?
– Раніше по місту налічувалося шість чи сім хокейних коробок, на даний момент залишилося три. Пригадую часи, коли навіть на стадіоні «Локомотив» був каток. В Октябрському районі коробки стоять не залиті, чому це так, не знаю. Я, як захотів, то залив. Попросив допомоги у свого керівництва у МЦФЗН «Спорт для всіх» і там пішли назустріч. У нас виходить так, що ініціатива йде від нас, а не навпаки. У Білорусії, наприклад, у кожному районному центрі є хокейні коробки, причому криті.


– Валеріє Івановичу, а взагалі коли були створені ДЮКи і з якою метою?
– Приблизно в 1970 році. Опікувалися ними ГЖЕДи, які виділяли кошти і несли відповідальність за ремонт та комунплату.  Коли відбулася реструктуризація справи пішли набагато гірше. Коли буваю на нарадах там завжди говорять, що хокей треба підтримувати, а на ділі?


– Ви розповідали, що раніше за рік клуб закупляв до сотні ключок, вже не кажучи про інше спорядження. А в цьогорічному турнірі було видно, як хлопці грають перемотаними скотчем ключками, а воротарські щитки куплені, мабуть, ще в день заснування клубу?
– Раніше з коштів, що виділялися ГЖЕДами, два відсотки річного прибутку йшли на кружкову роботу і три на спортивно-масову. Цього вистачало з головою, ми навіть їздили на всеукраїнські змагання. Минулого року ми брали участь у хокейному турнірі на призи голови Октябрського райвиконкому і кожній команді там подарували по п’ять ключок. Це наше останнє поповнення.

– Які перспективи вирішення цієї проблеми з катками. Чи порадують нас хокеїсти цієї зими?
– Скоро у нас відбудеться турнір по молодшій віковій групі на призи клубу «Золота шайба». Якщо погодні умови завадять, то попросимо владу міста провести турнір на штучному катку.

P.S. Мені, чомусь, пригадався дитячий мультфільм, як зламалася музична скринька, а в кінці з’ясувалося що причиною того стала всього-навсього маленька пружинка. Якщо «маленька пружинка» Валерій Щербина наступного року відмовиться заливати каток, то… Не хотілося б наврочити.

Володимир СУЛИМЕНКО

Погода