Коли повернуться обличчям до команди керівники міста…

СК «Полтава» – ФК «Лубни» – 4:0 (2:0).
26 серпня. Полтава. Стадіон «Динамо». t+28ºС. Близько 100 гл. Оцінка поля: 3.
Судді : Андрій Яненко, Антон Дробіт, Артем Звягінцев (усі – Кременчук).
СК «Полтава»: Преснаков, Громов (Осауленко, 38), Чехов, Богданов, Шиленко, Зоря, Сітак (Гавриленко, 46), Куімов, Власенко, Рой, Переверзєв.

Тренер – Сисенко В.А.
ФК «Лубни»: Макаренко, Гришанович, Головко (Шоха, 46), Захарченко (Личман, 60), Нечипоренко, Гайдук, Величко, Козлов (Бойко, 68), Сергієнко, Загородній (Романенко, 5), Жмурко.

Тренер – Гришанович А.О.
Голи: Рой (17, 85), Власенко (42), Гавриленко (47).
Попередження: Куімов (10), Богданов (37), Осауленко (66), Гавриленко (66), Рой (77) – Нечипоренко (16), Козлов (57).
Вилучений: Гавриленко (75).

 

До гри

До того, як розпочати звіт про перший матч ФК «Лубни» у другому колі обласної Прем’єр-ліги 2012 року, слід трохи розповісти про навколофутбольні і трансферні новини, що передували старту другого кола. А вони для прихильників нашої головної команди не дуже приємні. Реалії сьогодення такі, що для провідних гравців-аматорів нашого регіону чим далі, усе більш не цікавим стає виступ в обласних змаганнях. І, насамперед, у фінансовому плані. Адже деякі сільські команди, що змагаються у районних першостях навколишніх районів, можуть запропонувати за матч у 2-3 рази більше, ніж наша головна команда. І будемо відверті, фізичних зусиль у цих матчах гравцям витрачати треба значно менше, ніж змагаючись з провідними клубами Прем’єр-ліги. Тому і маємо таку ситуацію, що головний тренер Анатолій Гришанович майже «силком» збирає футболістів на матчі, буквально умовляючи деяких наших «зірок» прийти та пограти за честь рідного міста. Вдається не з усіма, але прізвищ називати не будемо, вони почитають ці рядки і кожен для себе зробить висновки. В перерві між двома колами ФК «Лубни» зазнав відчутних кадрових втрат. Але залишили команду лише деякі так звані «легіонери». Місцеві ж футболісти поки ще усі на місці. Немає в команді вже молодого талановитого Валентина Шевченка з Гребінки, який поповнив лави одного з лідерів – градизького «Темпу». Також в останню мить вирішили продовжити кар’єру у ФК «Глобине» Юрій Хоменко та Василь Бараннік. Перший, до речі, у минулорічному чемпіонаті Полтавщини був кращим бомбардиром та неодноразово визнавався кращим футболістом ФК «Лубни». І нехай цей сезон він розпочав значно повільніше, ніж минулий, але це безумовно втрата для нашої команди. Замість тих, хто залишив команду, вже в першому матчі другого кола в складі ФК «Лубни» глядачі побачили і «новобранців» – Ігоря Захарченка та Олександра Жмурка з Полтави, які раніше захищали кольори «Псела» з Гадяча. Кажучи наперед, заміна вийшла явно не рівноцінною…

 

Гра. Перший тайм

Матч розпочався в обласному центрі майже без запізнення. Усе сприяло гарному футболу: не дуже спекотна погода, затишний стадіон, доброзичливі господарі поля та «адекватні» глядачі на трибунах, яких правда було зовсім небагато. Але для Полтави, яка перенасичена великим футболом, це й не дивно. Ніхто аншлагу на пересічному матчі обласної першості і не очикував. Трохи підпортив враження від футбольного дійства лише стан газону на стадіоні «Динамо». На великих клаптиках поля зіяли витоптані «дири», в інших же місцях колосився спориш навіть вище 10-15 см. Підстригти газон дирекції стадіону явно б не завадило. Але при цьому обидві команди знаходилися в абсолютно рівних умовах. Господарі розпочали матч без розвідки і на перших хвилинах були значно активнішими за лубенських гостей. І це навіть при тому, що і СК «Полтава» на протязі останнього місяця також втратив багато своїх виконавців і ледве «наскріб» на заявку першості 17 футболістів. Здається, що трохи вибив лубенців з колії і несподіваний випадок з гравцем ФК «Лубни» Ігорем Загороднім, якого, здається вразив «сонячний удар» і вже на 5-й хв. він відчув себе погано і з допомогою лікаря змушений був залишити поле. Його місце зайняв Роман Романенко, якого ми вже давно не бачили у матчах обласного чемпіонату. Дуже активними у СК «Полтава» на початку матчу були Олег Ситак, Ігор Рой, Руслан Власенко, Сергій Зоря. Та у перші 15 хвилин, незважаючи на деяку перевагу, господарі не могли нею скористатися. До конкретних загроз воротам ФК «Лубни» діло не доходило і усі атаки полтавців «захлиналися» десь на підступах до карного майданчика гостей. Та на 17-й хвилині несподівано зусилля господарів досягли успіху. Скориставшись дуже простою позиційною помилкою оборонців ФК «Лубни», рахунок відкрив нападник СК «Полтава» Ігор Рой, який змусив Євгена Макаренка витягати м’яча з сітки власних воріт.

 

Перший забитий гол надихнув полтавців на подальший наступ, але ближче до середини першого тайму вони діяли усе повільніше і в них знову мало що зрозумілого виходило. Проте, нарешті активізувалися лубенці, серед яких виділялися Сергій Сергієнко та Максим Козлов. Перший, як завжди, епізодами показав непоганий дриблінг, а другий вражав постійною націленістю на ворота суперника. З глибини поля гарно підключалися до атак ФК «Лубни» Марк Гришанович та Володимир Величко. Що стосується «новобранців», то Жмурко спочатку був малопомітний, а Захарченко дуже часто припускався браку у передачах і не зовсім зрозуміло вибирав продовження атакуючих дій команди. Тому і лубенські атаки не виглядали продуманими та логічними і не приводили до взяття воріт. Звичайно, в тих самих Сергієнка та Козлова були гарні епізоди, але для того, щоб перевернути гру, цього було замало. Якось загубився на полі Дмитро Нечипоренко, який цього дня показав не найкращу свою гру, багато падав, симулював і вже на 16 хв. «награв» на перше попередження в нашій команді. Під завісу першого тайму лубенцям таки вдалося трохи притиснути господарів до воріт, але чергова прикра помилка знову перекреслила усі намагання виправити становище. Під час чергової «полуатаки» СК «Полтава», коли воротам ФК «Лубни» здається зовсім ніщо не загрожувало, знову виник гол «з нічого». Євген Макаренко перший раз після не дуже сильного удару відбив м’яча у поле, але відбив дуже невдало і так вийшло, що прямо «виклав його на блюдечку» під удар Руслану Власенку, який з близької відстані на 42-й хв. подвоїв рахунок, скориставшись несподіваним подарунком від нашого голкіпера. Макаренко у цьому матчі також показав не найкращу свою гру і там де повинен був виручати – не виручив. Ми ж раніше звикли бачити зовсім іншу гру у його виконанні. Так, вирівнявши гру під кінець першого тайму, і навіть маючи деяку ігрову перевагу, лубенці пішли на перерву за сумного рахунку – 0:2.

 

Гра. Другий тайм

Початок другого тайму вже був за лубенцями. Вони дуже активно розпочали другу половину матчу і додали у креативних діях на флангах атаки. Знову ж епізодами непогано діяли Жмурко і Сергієнко. У захисті ж Олексія Головка замінив Олександр Шоха. І поки оборонці перебудовували свою ланку, полтавці знову скористалися черговим своїм швидким проривом. Вийшовший на заміну в другому таймі замість Олега Ситака, Максим Гавриленко (№5) влучно пробив з близької відстані і на 48-й хв. довів рахунок до крупного. Взагалі, майже усі свої голи полтавці цього дня забивали після швидкісних контратак, які зовсім не виглядали логічними і не «витікали» з малюнку гри. Але що тут поробиш, коли у ФК «Лубни» гра зовсім не йшла. Ні, моменти вони справно створювали, але м’яч вперто не йшов у ворота СК «Полтава». Навіть у епізоді, коли йому казалося вже діватись нікуди, за господарів зіграла…стійка воріт! В останні 15 хвилин матчу, після вилучення автора третього голу за небезпечну гру після другого поспіль попередження, лубенці вже догравали остаток поєдинку у більшості. Та навіть це не дозволило їм бодай «підсолодити» рахунок. Більше того, на 85-й хвилині Ігор Рой знову забив свого другого м’яча у звітному поєдинку, довівши рахунок до розгромного і вже остаточно деморалізувавши нашу команду.

 

Після гри. Що далі ?

Полтавська команда справила на автора цих рядків дуже приємне враження. Вона, навіть поступаючись епізодами по грі лубенцям, чітко вела свою гру, грамотно перебудовувала ланки. Гравці добре взаємодіяли між собою і навіть помилки вчасно виправляли. Простежується чіткий малюнок гри і тренерський хист Сисенка, який цього дня, до речі, навіть був відсутній і його підміняв президент клубу – Станіслав Майзус.

 

А що ж ФК «Лубни»? Тут, звичайно, Анатолію Гришановичу не позаздриш. Дуже велике і «непахане» поле для роботи. Команду після уходу Шевченка, Баранніка і Хоменка доведеться створювати фактично заново. Як побудувати ланки так, щоб вони гарно взаємодіяли і не заважали стрімкому переходу від оборони до атаки і навпаки – оце запитання, відповідь на яке поки що не простежується. Не вина Гришановича, що в нашої цілком аматорської команди немає належних умов для тренувань, чіткого тренувального процесу та стабільного фінансування. Він в складних умовах, здається, усе від нього залежне робить. Ще б повернулися до команди обличчям керівники нашого міста, та спортивне керівництво Лубен хоча б цікавилося подіями, може б і зрушилося щось з місця.

 

Сергій КЛИКОВСЬКИЙ

прес-служба ФК «Лубни»