Прес-конференції - 10-08-2013, 09:08 - sasa 35

Микола Павлов: Не тримайте на мене зла

Микола Павлов

Микола Петрович прийшов на післяматчеву прес-конференцію в Полтаві, немов він і досі наставник ворсклян, і як завжди, поговорив «по-домашньому» з представниками мас-медіа, які ще зовсім недавно зустрічали його в конференц-залі стадіону Ворсклу оплесками.

— Вчора задавали мені журналісти запитання: «Після вашого уходу з Ворскли змінилося вже три тренери. Чи добре це?» А я думаю так: це значить, що з’явилася можливість трьом молодим людям спробувати тренерський хліб у ролі головного. Адже, виявляється, його-то не всі і хочуть. Сідають на це крісло і не знають, що робити. Дай Бог, щоб третя спроба Ворскли — тепер для Василя Вікторовича — була для команди вдалою. Сачко заслужив це своєю роботою і ставленням до справи. Іноді буває так у житті, що є міста, команди, де в тебе все виходить. Василь відзначився голами у півфіналі та фіналі Кубка України, який завоювала Ворскла. Тепер так склалися обставини, що він, попрацювавши і з Віталієм Володимировичем Кварцяним, все одно повернувся сюди. Точно так само і я міг би назвати кілька міст, де у мене було все добре в кар’єрі тренера і футболіста. І одне з міст — це Полтава, де я завжди радий бути, бачити всіх вас, переживати за команду. Це щиро…

— Чи будуть у вас коментарі по грі?
— А які коментарі? Гра була рівна… Було спекотно, грали однаково. Футболісти рівня Маркоскі або Даллку в ситуації, коли можна було пробити по воротах або віддати гостру передачу, ніколи не подарували б м’яч супернику, як це сталося в нашому випадку. Молодості властиві такі помилки, які призводять до таких наслідків. На те вона і молодь: доводиться терпіти. Громова пам’ятаєте, скільки ми терпіли? Пам’ятаєте? А тепер, бачите, виховали на свою голову — а він нам і забиває (посміхаючись).

— Тобто, ви хочете сказати, що їхали за нічиєю, а тут — бац! — І Громов?
— А тут: бац — і Громов! Але так гра складалася… Ви назвете хоч один стовідсотковий момент у сьогоднішній грі?

— Ні.
— Ні, не було і близько. Те, що ми в штангу потрапили — так то рикошет від захисника. Було важко в такий час грати. А за нічиєю їздять ті, кому нічого робити. А ми їхали, щоб добре тут виглядати, перемагати. А завдання грати на нічию жоден тренер ніколи не ставить.

— Чи не сумуєте ви за Полтавою?
— Сумую… Ви ж не знаєте, я сюди іноді приїжджаю. Вчора ввечері ось гуляв містом, правда, кашкет одягнув. Але все одно впізнавали! Бачив багато змін. У мене поруч із службовою квартирою, де зараз Вікторович проживає, є кафе Бістро. Я туди часто ходив їсти, жив то без сім»ї. І там в меню раніше не було пельменів. А як приїдеш звідкись — хочеться швидко поїсти, а пельмені якраз готувати недовго. Ось зараз вони в меню є — може, завдяки і мені теж. Хазяєчку на вулиці вчора зустрів — теж було дуже приємно.

— Як вам стан поля і нові місця для запасних?
— А ви запитайте у тих, хто це робив, казав я раніше про те ж саме? Запитайте! Вам дадуть відповідь. І за крісла я давно казав — це ж було одне позорище. Я, бачите, навіть не вставав сьогодні, такі крісла були хороші.

— Ви часто забираєте гравців, з якими довго працювали, в інші свої клуби. Чи не плануєте запросити в Іллічівець Долганського?
— Я думаю, що Серій вже закінчить кар’єру. А у нас і Гальчук — молодий хлопець, і Бажан ще є. Проблеми з воротарями у нас немає. Про співпрацю з Долганським у мене залишилися лише позитивні спогади. Думаю, і у нього теж.

— Але ви ж волієте до вікових гравців…
— А як же я можу зараз запросити когось з Ворскли? Мене ж ворогом народу потім зроблять! Я б Баранника з задоволенням взяв. Віддайте Баранника ― у мене він буде грати!

— А ви просили?
— А ви спробуйте! Я й не прошу — знаю, що буде відмова… Спасибі вам велике за сьогоднішню зустріч. І не тримайте на мене зла…

Євген БРИЖ

Погода