Найгучніші придбання «Ворскли»

Сергій Чуйченко

У зимове міжсезоння 1995/96 полтавська «Ворскла», яка на той час вела запеклу боротьбу із чернівецькою «Буковиною» і алчевською «Сталлю» за єдину путівку до вищої ліги,  розпочала пошук забивного форварда. І нападник олександрійської «Поліграфтехніки» Сергій Чуйченко на цю роль підходив якнайкраще. Він був уже не один рік на слуху й із завидною постійністю продовжував забивати м’ячі суперникам олександрійців. У першому колі сезону 95/96 на рахунку Сергія було 12 м’ячів. Після переходу до «Ворскли» він одразу ж знайшов спільну мову з Іваном Шарієм. Іноді складалося враження, що ці гравці завжди грали разом. У підсумку за сезон Чуйченко забив 34 м’ячі, що й досі є рекордом для першої ліги. І хоча пограв Сергій у Полтаві не так довго, як того хотілося, він і досі залишається найкращим бомбардиром команди за часів виступів у вищій лізі. Хоча якби не темна історія з його «відрядженям» до туркменського «Копетдагу», то кількість голів могла бути значно більшою за дев’ятнадцять.

Андрій Ковтун, Андрій Хомин

Два екс-динамівці перейшли до «Ворскли» в літнє міжсезоння відразу після виходу команди до вищої ліги. Обоє встигли пограти в єврокубках та за збірну України. Неодноразово вигравали чемпіонат і кубок України. Але в деякий момент втратили місце в старті київського «Динамо».

Андрій Ковтун із перших матчів своєю впевненою грою завойовує симпатії полтавської публіки й на довгі роки стане символом неприступності полтавських воріт. У відносини Ковтуна й «Ворскли» втрутиться фінансова криза полтавської команди, яка настигне її на початку 2000-х. Напередодні єврокубкового матчу Ковтун через заборгованість по зарплаті відмовляється виходити на поле й надалі новий головний тренер полтавців Сергій Морозов припиняє з ним співпрацю.

Доля ж Хомина склалася більш трагічно. Але його вклад в успіхи команди кінця 90-х безсумнівний.

Іван Яремчук

Мабуть, найбільш гучне за ім’ям придбання полтавського клубу. Чемпіон Радянського Союзу, учасник двох чемпіонатів Світу, володар Кубка володарів кубків. Єдине, що знічувало – це вік Яремчука. На момент переходу до «Ворскли» йому вже виповнилося 34 і багато хто міг подумати, що він приїхав до Полтави із провінційного російського містечка Камишин догравати.
Але вже перший матч Яремчука за «Ворсклу» проти львівських «Карпат» показав протилежне. Яремчук, як у кращі роки, носився по лівій бровці й роздавав точні передачі партнерам. Іван видасть два непоганих за якістю гри сезони за «Ворсклу» і через травми завершить кар’єру.

Зоран Павловіч

У новину про перехід словенського плеймейкера до Полтави взимку 2003 р. спочатку вірилося не дуже. Учасник ЧС-2002 у складі збірної Словенії таки опинився в «Ворсклі» й із перших ігор став лідером команди Андрія Баля. Фантастична техніка, чудове бачення поля, відмінний удар, уміння виконувати стандартні положення… На мою думку, гравця такого рівня ні до, ні після в Полтаві не було. Можливо, на той момент Зоран виглядав і сильніше за плеймейкера київського «Динамо» Валентина Белькевича, який неодноразово визнавався кращим гравцем чемпіонату України.

Але як несподівано Павловіч у Полтаві з’явився, так несподівано й зник. Пробувши в «Ворсклі» трохи більше, ніж півроку, Зоран на початку наступного чемпіонату залишає інтернаціональну «Ворсклу» Андрія Баля, яка починає сипатися на очах. Офіційна версія – Павловіч повернувся на батьківщину до дружини, яка мала народжувати.

Денис Онищенко

На Дениса Онищенка, який народився в Полтаві й перейшов до «Ворскли» влітку 2005 року, покладали особливі надії. Від екс-гравця «Динамо» чекали того, що він стане лідером команди. Адже Денис до цього вже встиг навести шороху в Європі з ізраїльським «Хапоелем», а також понюхати пороху в груповому етапі Ліги чемпіонів разом з «Динамо» Олексія Михайличенка. Але реалізувати себе в команді Віктора Носова Онищенку не вдалося. Замучений травмами й відсутністю мотивації Онищенко дуже скоро залишає Полтаву, після чого мандрує по клубам Росії й України, але ніде не грає більше десяти матчів за сезон.

Василь Сачко

Знаний в Україні бомбардир переїхав до Полтави на початку сезону 2008/09 як вільний агент. На той час про  гольові можливості Сачка чудово знали суперники «Кривбаса» і «Волині». Та й сама «Ворскла» нерідко страждала від його точних ударів. Єдиною проблемою був вік Сачка. Але з перших матчів він почав вигравати боротьбу за місце в стартовому складі в більш молодих Чичикова та Янузі й трохи згодом саме гол Василя принесе полтавцям кубок України.

І хоча забиває Сачко не так часто, як у свої кращі часи і як би того хотілося вболівальникам, але він потихеньку наближається до кращих бомбардирів за часів виступів «Ворскли» у вищій лізі – Сергія Чуйченка і Йована Маркоскі.

За час виступів у вишці були футболісти, які переходили до Полтави маловідомими гравцями, а розкривалися саме в «Ворсклі». Серед них варто відзначити Віталія Кобзаря, Ігоря Костюка, Дебатіка Цуррі, Йована Маркоскі, Сергія Кравченка та Андрія Пятова. Але це вже зовсім інша історія…