Нічия на користь Ворскли?

Ворскла і Зоря розійшлися миром у загалом цікавому матчі, а тому біло-зелені зберегли за собою шосте єврокубкове місце

 

Ворскла – Зоря – 1:1

Протокол

 

…Розвідник з цікавістю розглядав вулиці містечка, в яке його привели службові завдання. І хоч погода сьогодні дарувала варіанти на будь-який смак, від теплого сонечка, до поривчастого вітру, дощу та снігу, ніщо не могло завадити виконанню завдання. Раптом увагу найманця привернули групи людей з біло-зеленими елементами атрибутики. Занепокоєно перебравши в думках основні кольори потенційного противника, солдат зацікавився. І обережно рушив за людом – до стадіону \”Ворскла\”.

– Кто играет? – ледве не видав себе необережним запитанням агент.

– \”Ворскла\” ж! \”Зоря\” в гості приїхала! Боротьба за Європу! – отримав у відповідь військовий і задумався. Бач як, їм пояснювали, що боротьба за Росію і Європу має відбуватися зараз в іншій частині країни, аж виявляється, що й у Полтаві зараз відбувається щось важливе.

Тим часом на не надто яскравому газоні з’явилися футболісти. \”Смотри-ка, форма зеленая как у наших – здивувався гість. – Буду смотреть за ними внимательней!\”. Розвісивши вуха, шпигун намагався отримати цінну інформацію з балачок оточуючих.

– А Турсунов замінив у старті Ребенка, – пролунало від сусіда зліва – А Романчука Сачко не наважився випустити у захист, перевівши Пердуту на правий фланг. А Богуша навіть в запасі нема…

Та раптом розмова припинилася – увесь стадіон встав і над полем запанувала скорботна хвилина мовчання.

\”Как же так?! В честь экстремистов? Или я чего-то не понимаю?\” – панічно метались думки шпигуна. \”Но не может же такого быть, весь стадион, много русскоговорящих и вот так…\”

Та у ще більший ступор ввігнала перекличка, що як ніколи гучно лунала над полем, доки ворскляни уже на початку матчу намагалися втілити свою перевагу у голи. Слава Україні!  Героям Слава! Такого злагодженого і щирого скандування на матчі у Полтаві не було давно.

Дивлячись, як Яховіч, Громов, Турсунов окупували штрафний майданчик гостей, таємний воїн від захоплення не міг вимовити і слова: \”Ну прямо как мои парни военные части украинцев в Крыму!\”. Та і результат поки був незмінний – оборона працювала без збоїв.

 

Тим часом арбітр направо і наліво роздавав попередження. \”Ха! Это мне напоминает действия европейцев и американцев – відмітив солдат, – они тоже все предупреждают и предупреждают\”.

– Тримай його! Тримай! Втече! – заволали поряд і агент мало не підскочив з переляку. Але то було адресовано не йому, просто на полі Хомченовський спокійно промчав своїм флангом і видав точний пас на одинокого Болі, який спокійно відправив м’яч у ворота.

 

Перерва порадувала іноземного громадянина милозвучним виконанням українських пісень. Заслухавшись, він мало не забув про мету своєї операції.

А початок другої частини гри мало не поставила крапку на сподіваннях господарів. Це невтримний Хомченовський дивом не влучив у ворота з вигідної позиції. \”Вот вам Европа!\” – радувався провокатор. – \”Еще чуть-чуть и все ваши планы уйдут в небытие!\”

Але раптом усі думки потонули у вибуху емоцій. Виявляється, форвард \”Ворскли\” Яховіч зумів таки після кутового відправити м’яч у сітку воріт \”Зорі\”. Шпигун втягнув голову в плечі і до кінця матчу уже навіть не намагався знайти можливостей для втілення своїх планів. Він лише з замиранням серця слідкував за відчайдушною боротьбою на полі, все більше дивуючись настирності, вірі та високому бойовому духу команд.

Виходячи із стадіону і спостерігаючи за обличчями людей, за їх емоціями, поведінкою, агент іноземної розвідки все більше упевнювався у думці: \”Такой народ не победить. Целеустремленный. Сильный. Единый… Если они захотят побывать в Европе, то препятствовать им будет нереально\”.

Віталій СОНІКССОН