Непрохідні \”Карпати\”

Ох ці емоції. Змушують нервувати, розгонять кров по артеріях, піднімаючи температуру до вулканічної. З одного боку, це корисно для профілактики тромбів, кращої циркуляції поживних речовин в організмі. З іншого – небезпека психічних розладів, підвищується ймовірність перебоїв у роботі серця, організм отримує значну дозу хімії з ліків, які доводиться вживати для угамування внутрішнього \”бунту\”.

І лише після заспокоєння можна зібрати докупи думки і спробувати відповісти на питання: \”А що це було?\”. Адже ця думка була основним лейтмотивом усіх \”висловів\” на адресу футболістів після нищівної поразки у Львові.

Але про все по порядку. Тренер полтавців ще після жеребкування дав зрозуміти, що за дві перемоги боротися не буде. Важкий переліт, втома гравців, сильний суперник – вже тоді звучали нотки виправдання за можливу поразку. Дивлячись на гру, стало зрозуміло – Кубок України було вирішено або взяти малою кров’ю або принести в жертву. Але кому? Чемпіонату? Якось дивно, зважаючи на кількість поразок в останніх матчах. Ну, уболівальники розраховують на своє, а тренеру видніше.

Стартовий склад обох команд здивував. У господарів вийшли усі ті, хто й захищав честь команди у Європі, у першості країни. Не нагадує \”Ворсклу\” на шляху до перемоги в Кубку? Дуже схоже. Мотивація гравців \”Карпат\” просто вражає. Шалений темп, смуга психологічно важких поразок, перельоти за кордон (а скільки там летіти з Полтави у Львів?), коротка лава запасних… А \”леви\” виходять і на фоні полтавчан, які пересуваються пішки, виглядають космічними прибульцями, яким відкрилися таємниці вічних фізичних можливостей, психологічної рівноваги і безлімітних швидкостей… От і вийшов на поле бойовий склад.

\”Ворскла\” гарненько перетасувала склад. Були цьому як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Не могли допомогти команді основні опорники Краснопьоров і Чеснаков. Тому вихід єдиного доступного гравця цього амплуа Оніки був логічним. Інша справа, що легіонер зовсім не виправдовує виданих йому перед приходом у клуб авансів. Затягнулась акліматизація… Центр захисту був довірений досвідченим Медвєдєву і Даллку. І якщо позиційно вони майже не помилялися, то у швидкості поступалися опонентам по усім статтям. На звичний лівий фланг повернувся Вовкодав, який мабуть мусить ще напомилятися дуже багато, щоб показувати пристойний рівень. Справа розташувався уже підзабутий Ярмаш, відсутність ігрової практики у якого далася взнаки. Григорій іноді явно відчував себе не в своїй тарілці. А ще зовсім недавно був кандидатом у збірну України… Здивувала відсутність Сєліна. Невже молодий організм так виснажився ще задовго до зимової перерви? А Кулаков справа був зовсім не зайвий, незважаючи на низький ККД останнім часом. Може тоді не так вільно себе почували б фланги господарів.

А головна несподіванка – вихід у старті Олександра Рикуна. На фоні проблем із опорною зоною, два атакувальні півзахисники викликали занепокоєння. Але бажання побачити гравця в дії з перших хвилин було вище за переживання. Буде цікаво…

Матч розпочався з розгорнутої атаки \”Ворскли\”, яку ніхто не завершив ударом. А потім до кінця тайму на полі була одна команда. В зелених футболках. І лише неточність у завершальній стадії та правильний вибір позиції Долганським завадили відкрити господарям рахунок. Худоб’як, Габовда, Кожанов, Голодюк, Кузнєцов по черзі пробачали гостям їх жахливу гру в обороні. Єдиною світлою плямою був… Рикун! Так, саме гравець, фізичні кондиції якого не дозволяють іти у відбір, приймати м’яч на хід, на швидкості обходити суперника, видав шедевральний пас врозріз форвардам. Та ніхто, схоже, такого від Олександра не чекав і потенційний момент було змарновано. Свисток на перерву пролунав як рятувальна сирена.

На другий тайм замість \”голодного на передачі\” Сачка вийшов Безус. Відразу Вовкодав перевірив на міцність голову опонента, за що отримав попередження. А \”Карпати\” забили. Кузнєцов, як на \”Феррарі\”, проїхався повз захист \”ворсклян\”, на віражі обігнув \”даішника\” Долганського і послав м’яч у сітку. Янузі треба було дуже уважно спостерігати за цим епізодом. Безкоштовний майстер-клас \”як потрібно бити у пусті ворота\”. Та албанець цей урок прогуляв.

\”Ворскла\” проявила характер і пішла вперед великими силами, намагаючись відразу зрівняти рахунок. \”Карпати\” виглядали безпорадними, відбиваючи кулю навмання, аби хоч трішки схопити повітря і перепочити. Так мало бути. Але насправді нічого подібного. Худоб’як і Федецький продовжували тероризувати оборону гостей.

Замість Єсіна вийшов на поле \”вічноперспективний\” Янузі. І на цей раз уже уважно спостерігав за шикарною передачею Голодюка на Гурулі. Удар останнього засвітив на табло \”двійку\”. І відразу рахунок стає розгромним – дитячі помилки в захисті дозволили забити спочатку Гурулі (Вовкодав вигріб м’яч уже з-за лінії), а потім Кузнєцову (Вовкодав люб’язно залишив кулю останньому, щоб не було потім питань до арбітра). Рефері зарахував лише одне взяття воріт. 3:0 – які ще питання?

Вийшов \”незамінний універсал\” Чічіков. Але як завжди нічим не відмітився. А хто міг трішки підсолодити гіркоту поразки, так це Янузі. Безус витягнув на себе усіх, в тому числі й голкіпера, віддав пас албанцю. До воріт з десяток метрів, зручний пас, порожня рамка. Форвард розслаблено покотив м’яча в штангу. \”Алло, покличте концентрацію і зосередженість! Ах, вони відсутні… Ну вибачте\” (короткі гудки)…

А Рикун ще раз показав, як треба стоячи на квадратному метрі обіграти трьох суперників. І пас віддав, та нікому він уже був не потрібен.

Поразка болюча. Перш за все тому, що команда виглядає приреченою ще до стартового свистка. Чому не виявили претензій на основний склад деякі персонажі – загадка. Чому лідери не змогли завести команду – питання риторичне. Ризик з експериментами себе не виправдав. Питань ще багато, а ось відповідь на них дасть так званий \”другий тайм\” – суботня гра в Полтаві. Жодні виправдання на втому, психологію і переліт не матимуть сенсу. Кулаков і Сєлін відпочили. Часу для підготовки вистачає. Гравці не втомились, бо пішки пересуваючись по полю, важко виснажитись. А Миколі Павлову уболівальники ще вірять. Сподіваємось, що вдома буде \”зовсім інша гра\”. Тільки будь-ласка – не так як з \”Арсеналом\”…

Разом до нових перемог!