Олег Міщенко: Відчуваю перспективу для Ворскли

Гольовий «дубль» Олега Міщенка допоміг «Ворсклі» перемогти у Луганську, що дозволяє визнати цього футболіста героєм 6-го туру Чемпіонату
 
− Олеже, яку оцінку можеш дати останній грі? Чи все із запланованого вдалось?
− Зайве говорити, що поєдинок був не з легких − багато емоцій, витрачених сил, інтрига зберігалась до фінального свистка. Одразу хочу відповісти на деякі закиди − про них чув від окремих уболівальників. Мовляв, ми грали не переконливо. Справа в іншому. Ми діяли відповідно до того рахунку, який влаштовував нас. А йти вперед і щось змінювати було потрібно супернику. Ми просто не дуже грамотно використали свої нагоди. Інакше рахунок міг бути 3:1, 4:1 або навіть більше.
 
− А якщо говорити про ті завдання, з якими виходили на поле, коли на табло ще горіли нулі…
− До цього і «Зоря», і «Ворскла» переважно діяли від оборони, як кажуть, другим номером. Варто було внести якийсь елемент несподіванки. Ми розпочали активніше, йшли вперед, а коли втрачали м’яч, зустрічали суперника ще на чужій половині поля.
 
− Особисто для тебе це, ймовірно, був кращий матч у кар’єрі…
− Дивлячись на підсумок зустрічі, так. А от за ігровими моментами можу пред’явити претензії до себе: тут і кількість браку, і невикористані моменти, адже, окрім двох забитих голів, міг ще вражати ворота суперника головою, а також у межах штрафного майданчику не найкращим чином розпорядився м’ячем. Але добре, що це не вплинуло на переможний рахунок.
 
− Давай згадаємо голи. Вони були красивими. А чи були якісь роздуми перед тим, як пробивати?
− У випадку зі штрафним ударом, одразу, коли мене збили, вирішив, що виконуватиму «стандарт» я. Сказав про це Денисові Дедечку, який знаходився поруч. Розумів, що не варто пробивати на силу. Головне просто перекинути м’яч над «стінкою». Була присутня впевненість. Перед другим взяттям воріт обіграв захисника і також миттєво налаштувався на удар з бажанням перекинути м’яч на голкіпером. Мабуть, з тієї позиції воротар не очікував прямого удару, що також мені допомогло.
 
− Наскільки можуть відрізнятись твої функції на полі?
− Часто останнім часом виходив на позицію крайнього інсайду, ближче до правого флангу, а у цій зустрічі зайняв рідне місце класичної «десятки» – під нападником. Дуже вдячний Василеві Сачку за те, що він дав змогу проявити себе саме тут.
 
− Ти влітку перейшов до «Ворскли». Яким чином зробив свій вибір?
− Те, що залишатиму «Говерлу», було вже справою вирішеною. По-перше, мій контракт належав донецькому «Металургу», і термін оренди спливав. По-друге, знав, що Олександр Севідов також залишає Ужгород. За таких умов я не бачив сенсу продовжувати свої виступи там. Ще після весняної гри проти «Іллічівця» до мене звернувся тодішній наставник «Ворскли» Сергій Свистун і запропонував переїхати до Полтави. Потім зі мною неодноразово зв’язувався селекціонер команди. Саме завдяки цим двом людям я опинився тут. Хоча були ще дві пропозиції від команд Прем’єр-ліги, однак вирішив погодитись на перший варіант, адже відчував зацікавленість саме у мені. Ні на секунду не замислюючись, скажу, що не шкодую про свій вибір: тут багато українських футболістів, команда молода, відчуваю перспективу для «Ворскли» і для себе особисто.
 
− Зараз ви йдете на 4-й позиції. Як сприймаєте такий показник? Які думки напередодні чергового матчу з «Волинню»?
− А що казали б, якби ми зберегли переможний рахунок у Києві проти «Арсенала» та не програли вдома донецькому «Металургу» – передумови для цього існували… Перед сезоном нам оголосили про завдання увійти до десятки. Але завжди краще перевиконати план, ніж до останнього сумніватись. Ми багато працюємо і сподіваємось продовжувати у тому ж дусі. Зокрема, зобов’язані перемагати гостей з Луцька. Всім відомо, що проти команди Віталія Кварцяного легко не буває. Наше завдання у суботу опустити м’яч на землю. Для «Волині», яка складається з атлетичних потужних футболістів, така тактика буде незручною. Головне не зазнаватись, а продовжувати командне зростання. Завжди є що вдосконалювати.

 

УПЛ