12-й гравець - 13-05-2015, 12:05 - sasa 246

Олександр Стадниченко: “У Полтаві колекціонерів на пальцях однієї руки можна перерахувати”

Невеличке інтерв'ю з засновником Сайту вболівальників ФК "Ворскла" (Полтава).
Олександр Стадниченко: “У Полтаві колекціонерів на пальцях однієї руки можна перерахувати”

Обираючи героя рубрики, я особисто не сумнівався, хто ним стане. Більшість фанатів ворсклян знає про існування й роботу інтернет-ресурсу, присвяченого нашій команді. Сайт уболівальників ФК “Ворскла” вже давно зажив слави невичерпного джерела всього, що стосується ворсклян. Але мало хто здогадується, що його автор і незмінний адміністратор Олександр Стадниченко, вперше потрапивши на матч команди у 1987 році, після цього відкатав не один десяток виїздів за “Ворсклу”. Наразі Сашко відійшов від активного фанатизму, але продовжує вести роботу по систематизації і збору будь-яких даних, що тим чи іншим чином стосуються нашої команди: новин, відео, статистики, програмок.

– Розкажи що було історично перше з твоїх хобі: колекціонування програмок чи збирання статистики?

– Історично першим було колекціонування програмок. У 1987-му році я коли купував їх, коли не купував. Це не становило проблеми. Ціна програмки тоді була п’ять копійок. А більш-менш систематично почав збирати їх із 1988-го року. Того року збирав домашні. А потім захотілося ще й виїзні. Їх я почав з 1989-го року збирати.

Тоді була “Спортивна газета”, якщо пам’ятаєш, з рубрикою “Куточок колекціонера”. Там розміщувалися адреси колекціонерів з усього Радянського Союзу. Із цього все й почалося: обмін полтавських програм на програми з різних куточків України. Так і закрутилося потихеньку.

– А статистикою як ти захопився?

– Статистикою я вперше зацікавився наприкінці 1989-го року. А регулярно почав вести її з 1990-го.

– Спочатку виключно для себе записував склади?

– Так. На стадіоні брав ручку, листок паперу й уперед. Потім почав вирізки з полтавських газет збирати зі складами.

– То ти паралельно займався збиранням програмок і статистикою?

– Так.

– Ну статистикою ти і зараз займаєшся. А програмки коли перестав збирати?

– Активно перестав їх колекціонувати десь з 2000-го року.

– А чому так вийшло?

– Інтерес пропав. На той час моя колекція програмок налічувала десь до тисячі штук – це виїзні й домашні матчі “Ворскли”. Продав її. Поїхала чи то до Кіровограда, чи то до Черкас. А потім вона розійшлася по частинах. Зараз шкодую про цей вчинок.

– На момент продажу як би ти оцінив свою колекцію? Яке місце вона займала серед аналогічних колекцій полтавських колег по захопленню?

– Почнемо з того, що у нас в Полтаві колекціонерів на пальцях однієї руки можна перерахувати. А займала, я думаю, друге-третє місце. На той час дуже хороша колекція була у Голубєва. Він і зараз цим займається. У Крайника і Ломова були також непогані колекції.

– Які на момент продажу найбільш раритетні екземпляри були?

– Це 1957-й рік. Там було, здається, чотири програми. Три домашні й одна виїзна – з Дніпропетровська.

– А який, на твою думку, критерій раритетності програм до матчів “Ворскли”?

– По Полтаві важко сказати. Тоді тиражі хороші були. Менше тисячі майже ніколи не виходило. Просто ніхто точно не знає, коли вийшла перша програмка у нашому місті. Одні говорять, що ще в 30-х роках. Інші – що 50-тих. До цих пір навколо цього питання точаться дискусії.

Також на деякі матчі, як, наприклад, проти “Работнічків”, програмки не надходили у вільний продаж. Тоді часто таке практикували.

– Доходила до мене історія про колекцію Адама Надіна, який готував програмки до матчів у 60-х роках…

– Було таке. Він зберігав ті програмки, які готував до матчів. Таким чином зібралася в своєму роді унікальна колекція. Після смерті його дочка чи то викинула її, чи то здала на макулатуру. Різні версії щодо цього ходять.

– Як діставалися програмки по Україні ясно. А як з виїзних єврокубкових матчів “Ворскли” вдавалося їх добути?

– У 90-х з цим проблем не було. Діставали через футболістів. Із Риги й Португалії клубний оператор Колесник програмки привозив.

– Давай повернемося ближче до наших днів. Коли тобі вперше в голову прийшло створити сайт, який би був повністю присвячений статистиці?

– Коли Інтернет вперше побачив. Але спочатку не було можливості. Із часом накопичилося багато статистичних даних. Їх треба було кудись викладати. Але вмінь у розробці сайтів не було. Тому перший статистичний сайт ФК “Ворскла” був запущений на narod.ru 16 жовтня 2005-го року.

– Скептики можуть сказати, що нині все набагато простіше. Можна, наприклад, на сайт ФФУ зайти і знайти всю статистику за часи незалежності. Чому ти продовжуєш цим займатися?

– Так, можна. Але і там є недоліки, неповні протоколи. Я все звіряю і намагаюся подавати найбільш точні дані. А по Радянському Союзу статистику по “Ворсклі” в Інтернеті серед альтернативних джерел взагалі ніде не знайдеш.

– Які зараз є ресурси для відновлення статистики матчів полтавських команд часів Радянського Союзу?

– Відразу скажу, що її майже всю можна відновити. Максимум 4-5 матчів не вистачатиме, починаючи з 71-го року. Зараз всі протоколи є в архівах.

– Що треба зробити, щоб отримати доступ до цих архівів і мати змогу працювати з старими протоколами?

– Та зараз головна проблема не в цьому. Ці протоколи майже всі переписані тими, хто займається статистикою. Їх потрібно обробити, перевірити, занести в базу.

– Ти ведеш сайт, який об’єднує в собі дуже багато: це й звіти, й аналітика, відео, скани програмок. Коли почав усвідомлювати, що якихось рамок при веденні інтернет-проекту, присвяченого улюбленій команді, не існує?

– Та воно якось все само собою вийшло. Зранку встав – ідея прийшла в голову. Увечері сів – зробив. А як зробив, то кидати вже не хочеться. Далі й далі хочеться продовжувати. З останнього оновлення – це розділ на сайті з програмками в електронному вигляді. Крім цього захотілося вкинути туди все, що стосується “Ворскли” і виходило в паперовому вигляді.

– Чи означає це, що ти не бачиш майбутнього для програмки як атрибута футбольного матчу в паперовому вигляді?

– Я не розумію принципу деяких колекціонерів. От купив програмку. Віддав за неї 100-200-300 гривень. Поклав її до шафи і вона там пилиться. Програмка існує для того, щоб її дивилися люди, а не для того, щоб у шафі лежати. Ось цим я і керувався, коли запускав розділ з сканованими програмами.

– На скільки реально зібрати всі програмки, що коли-небудь виходили до матчів “Ворскли” в цифровому форматі?

– Відсотків на дев’яносто п’ять. Це враховуючи навіть 50-ті роки. Реально навіть зробити списки, які програми точно виходили, а які ні. Зараз такі речі спливають, яких при Союзі й видно не було. Були б гроші.

– Твоє ставлення до аукціонів й цін на програми на них?

– Іноді складається враження, що люди просто здуріли. За деякі програмки просто нереальні ціни встановлюють. Який колекціонер-початківець дозволить собі купувати програмки за 200-300 гривень, реальна ціна яких 20 гривень?

– Найбільша ціна, яку тобі довелося заплатити за футбольну програмку?

– Це сто гривень. Наприкінці 90-х саме скільки я заплатив за програмку до матчу “Колгоспника” в Дніпропетровська.

– Розкажи трохи про плани на майбутнє. Чи будеш надалі розвивати сайт?

– Будемо живі – щось придумаємо. Головне, щоб ентузіазм був. Тому що іноді руки опускаються. Спасибі людям, які допомагають.

– А як ти для себе мотивацію знаходиш, скільки років цим всім займаючись?

– Навіть не знаю. Хочеться – я роблю. Не хочеться – ні.

– Дякую за розмову. Творчих успіхів і натхнення тобі.

White Green Life #6

Погода