Павло Алтухов уже готується сісти на переможну хвилю в олімпійському Ріо-де-Жанейро

19-річний Павло Алтухов (Полтавська-Хмельницька обл.) вихованець тренера Сергія Жиляєва у 2015 році завоював олімпійську ліцензію в каное-одиночці на дистанції 1000 метрів та низку медалей крупних міжнародних змагань. Незважаючи на вік, Алтухов є олімпійською надією України, хоча йому треба ще поборотися за місто в збірній України на Олімпіаді-2016. Саме про підготовку до олімпійського сезону, а також про висновки минулого сезону тренер Сергій Жиляєв розповів в інтерв’ю сайту Федерації каное України.

ОЛІМПІЙСЬКА ПІДГОТОВКА

– Сергію Леонтійовичу, розкажіть будь ласка про план підготовки вашого вихованця до наступного спортивного року?

– Зараз йде втягуючий період – підготовка до наступних етапів підготовки. У листопаді в Збур’євці Херсонської області планується робота на витривалість, буде йти відновлення тих функцій, які були напрацьовані упродовж минулого сезону. Далі я б хотів, щоб Павло пройшов лижний збір, також двадцять чотири дні. Потім вже робота на воді в теплих краях. Де саме, не так принципово, головне, щоб були умови для нормальних тренувань, наприклад, катер для тренера, для відстеження технічного та функціонального стана спортсмена. Там плануємо готуватися до березня. Потім вже – в Україні. Скоріш за все, в Збур’євці, де є нормальні умови для проживання та харчування. З іноземними умовами не порівняєш, але «води» вистачає. У квітні вже працюватимемо вдома, у Хмельницькому. У нас «води» достатньо – два озера, є також катер – з бензином, гадаю, вирішимо питання. Якщо підійдемо в достойному стані до Кубку України, то відберемося на етапи Кубку світу, де вже розпочнеться відбір в олімпійську збірну. Завершиться він, як ви знаєте чемпіонатом України в Дніпропетровську. І з такою системою я згодний. Міжнародні змагання більш-менш показують стан спортсменів, чи екіпажів відносно світової еліти веслування, їх модельні напрацювання вже безпосередньо до Олімпіади.

ЧЕМПІОНАТ СВІТУ

– Кілька питань за підсумками минулого сезону. На молодіжному та ліцензійному чемпіонатах світу ваш підопічний провів гонки в одному стилі – погано стартував, а потім постійно доганяв. З чим ви це пов’язуєте?

– Стосовно ліцензійного чемпіонату можу сказати, що це пов’язано з переходом на зовсім інший рівень у порівнянні з юніорськими та молодіжними змаганнями. І напевно на такому проходженні позначалася невпевненість в собі. Два ріки поспіль Павло ставав чемпіоном Європи та призером чемпіонату світу серед молоді, адже якогось особливого змагального стресу він не мав. Він перейшов в нову вікову категорію, і ми побачили передумови, щоб завоювати ліцензію, адже на своєму першому чемпіонаті світу він вже був у фіналі та й часовий показник дозволяв на це розраховувати. Але на світовому рівні дуже висока конкуренція, особливо серед «одиночників».

Момент невпевненості полягає в тому, що Павло ще дивиться на суперників. Так, у фіналі чемпіонаті світу поруч стояли поляк Томаш Качор, який мав більш високий результат, та титулований канадець Марк Олдершоу, які закрили зону огляду. Мій вихованець задивився на цих спортсменів, а потім виявилося, що він має велике відставання від лідерів – я почав дуже емоційно на це реагувати з берегу. І другу половину дистанції він пройшов вже значно краще, відігравши п’ять з зайвим секунд. Маємо те, що маємо – фінішував четвертим, але головну задачу ми виконали – держава отримала ліцензію. Звісно, розраховую і ми до цього прагнемо, що Павло підтримає свій статус на наступних змаганнях. Але спорт є спорт.

– На чемпіонаті світу він був готовий на більш високий результат?

– Звісно. Можна зробити висновки по стану спортсменів після фінішу фінальної гонки. Так Фукса виглядав нормально, так само і Тарнавський, а ось Брендель лежав на пірсі і йому надавали допомогу. В подібному стані знаходився й російський веслувальник. А Павло сидів на пірсі та бовтав ногами. Питаю його: «В чому справа?», а він мені: «У мене тільки руки забилися». Ось в чому суть: він неправильно розклав свої сил за дистанцією. На це зверталася увага і на тренуваннях.

З ДУМКАМИ ПРО ОЛІМПІАДУ

– Кого ви бачите серед основних конкурентів в боротьбі за місце в олімпійській збірній?

– Андрій Шаповал з Миколаєва, два хлопця з Южного – вчорашній юніор Борислав Бизу, який, щоправда, показував високі на більш коротких дистанціях, та Денис Коваленко, який теж може підготуватися, а також Едуард Шеметило. Не слід списувати з рахунку рівенчанина Вадим Ципана. Може когось ще не назвав, але всі ці спортсмени не виходили з чотирьох хвилин на дистанції 1000 метрів. Для Алтухова це стабільний результат на міжнародних змаганнях.

– Головне, щоб не було недооцінки з його боку, так?

– Ні, такого не буде. Павло поважає суперників.

До того ж я наполягаю, щоб був допінг-контроль у цьому відборі. Алтухов знаходиться під наглядом вже чотири роки, починаючи з юніорському чемпіонату Європи в Португалії в 2012-му (тоді він став чемпіоном на дистанціях 500 та 1000 метрів. – прес-служба). З тих пір у нього вже п’ять разів брали допінгпробу. Можуть і додому приїхати з цією метою. У нас все в порядку в цьому відношенні. Хотілось би, щоб і у конкурентів теж було так.

– Звісно, Алтухову місце в олімпійській збірній ще прийдеться завоювати. Але хочеться трохи забігти наперед. Ваш вихованець змагався на чемпіонаті світу з такими майстрами як Брендель та Фукса. Чи можливо з ними боротися на рівних, адже німець взагалі останніми роками не програвав?

– Гадаю, що з ними можна боротися. Разом з тим не можу не відзначити, що ми не маємо таких можливостей в матеріальному забезпеченні, які мають провідні іноземні спортсмени. Наприклад, у них є можливість за рахунок барокамери підіймати функцію організму, ми це замінюємо зборами в горах. Упродовж року таке треба робити три рази. Що стосується Ріо, то тут ще важливо, як спортсмени пройдуть акліматизацію. Знаю, що Брендель, наприклад, проводив збори у Флориді, тобто в тому ж часовому поясі, де пройде Олімпіада. Тож німці мають інформацію, щодо поведінки організму спортсмена в цих умовах. Ми ганялися в Канаді на чемпіонаті світу, і тоді Павло виходив на старт, захворівши ангіною. Чи він приїхав з нею, чи ії спонукав перепад часових поясів, ми не знаємо, адже обстеження в цьому відношенні не проходили. З другого боку, ми вже знаємо, як себе вести в перші дні акліматизації.

– Повернемося до олімпійського сезону. Судячи з всього у Алтухова дві задачі в цей період. Перша – відібратися до олімпійської збірної, друга – успішно виступити в Ріо, так?

– Так, і відібравшись до Олімпіади, треба підвестися до неї відповідним чином, пройти акліматизацію. Взагалі, треба враховувати чимало факторів, якщо хочеш піднятися на вершину. Звісно, хочеться надіятися, що все складеться якнайкраще. Я знаю, що у Павла непогані кондиції. Але в день фіналу повинно скластися все, зійтися, як говорять, зірки, щоб досягти найвищою цілі. Бувають вдалі дні, бувають – невдалі. Кращого результату кожний хоче. І не завжди перемагає найсильнішій спортсмен, буває, що перемагає і більш вдалий. Є й такі приклади. Так в 1968 році на Олімпіаді в Мексиці Олександр Максимович Шапаренко був беззаперечним фаворитом, але конкурент сів на хвилю, а потім фінішував, а наш веслувальник став другим.