Що святкуватиме \”Ворскла\”?

5 січня полтавська команда святкує свій день народження.

Отже, \”Ворсклі\” – 58 років…

5 січня 1955 року було юридично оформлене товариство “Колгоспник”, яке дало не тільки свою назву новій команді, але й всіляко опікалося долею головного футбольного колективу області довгі роки.

За цей час полтавці переживали багато чого. Хоча, здається, розчарувань і поразок було куди більше, ніж перемог і тріумфів. Однак, як би там не було, ця команда дожила до такого поважного віку, а за останні роки змогла досягти значних успіхів. На матчах команди виросло вже не одне покоління уболівальників, які люблять “Ворсклу” і яким не байдужа доля біло-зелених…

Якось так склалося, що напередодні дня народження команди, керівництво “Ворскли” продало до “Динамо” своїх двох провідних футболістів ― Романа Безуса та Євгена Селіна, тим самим зробивши найгучнішу трансферну угоду в свої історії. За різними підрахунками “Ворскла” заробила понад 5 мільйонів євро. Отож, можна сказати, є за що святкувати. Але чи насправді є привід для святкування?

Звичайно, утримати цих двох футболістів, які вже давно виросли в класних гравців, до речі, гравців національної збірної України, сучасній “Ворсклі” не вдалося б ні за що на світі. Хіба, що мало трапитися щось надзвичайне і Жеваго поставив би задачу виграти чемпіонат України, в рази збільшивши бюджет клубу. Та й то сумніваюся, що втримали б… Їх продаж – то було лише питання часу. І це всі розуміли і чекали коли це трапиться.

Наразі постає питання в іншому: на що витратять і чи витратять взагалі зароблені гроші боси “Ворскли”? Сподіватися на гучні покупки думається не варто. За останні роки полтавська команда лише продавала. Пятов, Кравченко, Кулаков, а ще раніше Мелащенко. Це лише прізвища тих, хто постійно на слуху. А були й інші. А кого ворскляни купили за серйозні гроші останнім часом? Пригадується лише трансфер Сергія Чуйченка з Олександрії та перехід Володимира Мусолітіна з “Чорноморця”, коли тодішні власники “Ворскли” не поскупилися, аби запросити цих футболістів. Але коли це було, вже, мабуть, багато хто і не пам\’ятає. Та й суми в ті часи ходили доволі “смішні”, як для сучасних трансферних угод…

Така вже виходить доля у полтавської команди ― постійно бути постачальником футбольних талантів для багатих клубів. Тут нічому дивуватися, адже у такий спосіб існує чимало клубів у світі, які виживають за рахунок продажу своїх талантів. Прикро за інше. Господар “Ворскли” – один із найбагатших людей України, але його клуб змушений продавати своїх зірок, при цьому в замін нікого не брати, а продовжувати вирощувати свої талантів, аби через кілька років знову вже їх продати…

Можливо, ми уболівальники, багато вимагаємо від керівництва “Ворскли”? Можливо, ми не розуміємо всієї футбольної кухні? Можливо, ми не праві? Але, ми хочемо бачити видовище, а не зрозуміле буцання м\’яча на занедбаному стадіоні імені Бутовського. Зрештою, кажуть, футбол існує для уболівальників. Чи не так?..

Далі не хочеться продовжувати. Усі ці проблеми і так усім відомі і постають із року в рік. Але, зрештою, хочеться аби у футбольному господарстві “Ворскли” був лад. Аби була якась надія, що через певний проміжок часу наша команда буде десь на горі турнірної таблиці, не лише на короткий час, а постійно. Що команда радуватиме своїх уболівальників кожного матчу, а не тільки тоді, коли це потрібно комусь. Перед початком нового сезону керівництво ставитиме максимальні задачі, а не просто казатиме, що потім подивимося. Клубна інфраструктура буде лише розвиватися, а менеджмент працюватиме на уболівальників, а не просто звітуватиме про покращення…

З Днем народження, командо!

Олександр ПОЛТАВЕЦЬ