Блоги - 01-02-2019, 09:02 - admin 691

Сербські й хорватські легіонери в «Ворсклі»

Згадуємо всіх сербських і хорватських футболістів, які виступали за полтавський клуб.
Сербські й хорватські легіонери в «Ворсклі»

Уже на першому зимовому зборі «Ворскла» уклала контракти з двома гравцями. Ними стали півзахисники Едін Шехіч і Тодор Петровіч, які представляють Хорватію й Сербію відповідно. Це далеко не перші легіонери в нашій команді з цих країн. Пропонуємо згадати хорватських та сербських ворсклян. 

Вальтер Андрошіч (Хорватія, захисник, роки виступів – 2003-2004, 24 матчі)

Вальтер Андрошіч став першим хорватським легіонером у складі «Ворскли». Після невдало проведеного першого кола сезону 2002/03 головний тренер полтавців Андрій Баль переглянув принципи комплектації. У результаті під час зимової перерви «Ворсклу» поповнили легіонери з більш ніж пристойним для тодішнього турнірного становища команди рівнем гри. Одним з них став центральний захисник Вальтер Андрошіч. Пізніше рідний брат Андрія Баля Орест, який займався селекційною роботою в клубі, згадував: «На той період легіонери були не від хорошого життя у «Ворсклі». Іноземні футболісти були дешевші, навіть – безкоштовні! Ми брали вільних агентів, бо на купівлю футболістів грошей просто не було».

Андрошіч відразу виборов місце в основному складі й хто знає, як би склалася подальша доля хорвата в Полтаві, якби не відставка Андрія Баля й травма коліна. Через неї Вальтер пропустив півроку. Володимир Мунтян не знайшов місця захиснику в своїй команді й Андрошіч залишив Полтаву.

Ігор Джиновіч (Сербія, захисник, роки виступів – 2003-2004, 17 матчів)

Сезон 2003/04 «Ворскла» розпочала не найкращим чином. У перших семи матчах було пропущено 12 голів, тому Олег Долматов, який замінив на тренерському містку Андрія Баля, відразу почав шукати варіанти підсилення захисної ланки. Так у Полтаві з’явився вільний агент Ігор Джиновіч, який до цього встиг пограти в «Чукаричках» з Гораном Гавранчичем. Сербський легіонер виступав за «Ворсклу» до кінця сезону, але влітку змушений був залишити Полтаву. Офіційне формулювання – не підійшов новому тренерському штабу на чолі з Володимиром Мунтяном. Як і Вальтер Андрошіч.

Ігор Петковіч (Сербія, півзахисник, роки виступів – 2003-2004, 22 матчі, 1 гол)

Ігоря Петковіча до Полтави запросив Андрій Баль. Вже у вісімнадцятирічному віці колишній футболіст сербської «Младості» опинився в київському «Динамо», з яким уклав п’ятирічний контракт. Однак, пробитися до головної команди не вийшло й грав Ігор переважно за «Динамо-2». Тому річна оренда в «Ворсклу» мала стати хорошою нагодою для футболіста набути досвіду на більш високому рівні. Незважаючи на відставку Андрія Баля, Петковіч і надалі мав ігрову практику. Хоча в той сезон «Ворсклу» очолювали кілька тренерів: Олег Долматов, Олег Моргун та Володимир Лозинський.

Відпрацювавши термін орендної угоди, півзахисник повернувся туди, звідки прийшов – у «Динамо-2».

Владімір Міленковіч (Сербія, нападник, роки виступів – 2005, 14 матчів, 4 голи)

У «Ворсклі» сербський нападник з’явився на початку 2005 року разом з своїм співвітчизником Владіміром Сандуловічем і був покликаний вирішити проблеми команди в лінії нападу. Своїм завданням Міленковіч проникся на скільки добре, що відзначився уже в своєму першому офіційному матчі. Гол Владіміра приніс «Ворсклі» домашню перемогу над запорізьким «Металургом». Також нападник розписувався у воротах «Іллічівця», «Волині» та «Закарпаття».

Під кінець чемпіонату в «Ворсклі» почала вимальовуватися перспективна зв’язка нападників Міленковіч-Чичиков з прицілом на наступний сезон. Але ні першого, ні другого полтавські вболівальники в команді Віктора Носова не побачили. Юний Олексій поїхав підкорювати Москву, а про викуп контракту Владіміра домовитися не вдалося. А, можливо, новий керманич ворсклян Віктор Носов просто не бачив Міленковіча в складі своєї команди.

Владімір Сандуловіч (Сербія, захисник, роки виступів – 2005, 11 матчів)

Вихованець клубної школи «Црвени Звезди» Владімір Сандуловіч став першим офіційним новачком полтавської «Ворскли» під час зимової перерви в сезоні 2004/05. Високий центральний захисник (192 см) вже в перших контрольних матчах зумів переконати Володимира Мунтяна у своїй профпридатності. Оренда футболіста була розрахована до кінця сезону з правом подальшого викупу.

У другому колі Владімір відіграв за «Ворсклу» 11 матчів й допоміг команді залишитися у вищій лізі. По завершенні сезону Сандуловіч залишив Полтаву. Але навіть попри відносно нетривалий час перебування в «Ворсклі» захисник встиг увійти до історії як футболіст, який заробив найшвидше вилучення. 3 квітня 2005 року Владімір вже на 2-й хвилині одержав червону картку в виїзному матчі проти «Дніпра».

Деніс Главіна (Хорватія, півзахисник, роки виступів – 2005-2006, 2007-2008, 2008-2010, 82 матчі, 12 голів)

Лівий півзахисник Деніс Главіна – один з найталановитіших легіонерів «Ворскли», який повністю так і не розкрив свого потенціалу. Хороша техніка, швидкість й уміння виконувати стандартні положення досить швидко зробили хорвата улюбленцем полтавських уболівальників. Однак, через особливості контракту футболіст метався між Києвом, Полтавою і Дніпропетровськом. Тому йшов і повертався в «Ворсклу» кілька разів. Після чергового повернення Денісу грою доводилося доводити свої претензії на місце в основному складі. Влітку 2010 року Микола Павлов заявив, що Главіна не виправдав покладених на нього надій.  Півзахиснику довелося шукати нове місце роботи.

Саша Джурічіч (Хорватія, захисник, роки виступів – 2005-2009, 60 матчів, 3 голи)

Захисник Саша Джурічіч свій слід у «Ворсклі» залишив. Прийшовши до команди влітку 2005 року, він досить швидко завоював місце у стартовому складі. Крім виконання своїх основних захисних функцій Джурічіч також встигав підключатися до атак при виконанні стандартів й відзначився кількома голами. З приходом Миколи Павлова Саша все частіше розпочинав матчі з лави запасних, через що і залишив «Ворсклу». У січні 2009 року захисник підписав контракт з сімферопольською «Таврією».

Мірослав Груміч (Сербія, нападник, роки виступів – 2006-2008, 45 матчів, 6 голів)

Нападник Мірослав Груміч запам’ятався тим, що ледь не в кожному своєму матчі за «Ворсклу» мав хороші нагоди, щоб відзначитися, але вперто їх не реалізовував. Якщо забивав, то робив це переважно в матчах проти команд з верхньої частини турнірної таблиці: «Динамо» (двічі), «Шахтаря» та «Дніпра».

При Віктору Носову місце Мірослава на вістрі атаки виглядало беззаперечним. Але більше не завдяки яскравій грі самого легіонера, а через те, що конкуренти виглядали ще гірше. А ось Микола Павлов після свого приходу в «Ворсклу» почав більше довіряти Чичикову та Янузі. Зрештою, Груміч був змушений залишити команду й повернувся в Сербію.

Йован Маркоскі (Сербія, півзахисник, роки виступів – 2006-2015, 226 матчів, 19 голів)

Безумовний рекордсмен як за кількістю проведених матчів, так і за кількістю забитих голів з усього сербсько-хорватського легіону. У «Ворсклі» Йован Маркоскі з’явився влітку 2006 року разом з Мірославом Грумічем та Сашею Джурічічем. Довіра Віктора Носова поступово надавала впевненості Йовану і Сергію Кравченку, які за короткий період часу стали однією з найсильніших зв’язок українського чемпіонату в центрі поля. Не загубився Маркоскі й після переходу Кравченка до «Динамо», взявши на себе роль лідера й «мотора» команди. Тому зовсім не випадково саме сербський півзахисник прийняв участь в гольовій атаці на ворота донецького «Шахтаря», яка принесла «Ворсклі» Кубок України. Після цього Йован ще шість років вірою і правдою служив команді. Влітку 2015 року Маркоскі заявив, що прийняв рішення покинути «Ворсклу».

Александар Стойміровіч (Сербія, півзахисник, роки виступів – 2006-2008, 7 матчів)

Александар Стойміровіч перейшов у «Ворсклу» в листопаді 2006 року як вільний агент. З перших днів перебування в Полтаві Віктор Носов постійно просив сербського півзахисника демонструвати характер. Ймовірно, що саме характеру не вистачило Стойміровічу для того, щоб пробитися до основного складу. Александар тренувався, як і решта футболістів, але грав мало. Наприкінці полтавського періоду своєї кар’єри Стойміровіч взагалі перестав потрапляти до заявки й керівництво «Ворскли» прийняло рішення відпустити його. За сім матчів, проведених Стойміровічем, щось цікаве згадати важко. Хіба нереалізований сербом пенальті в матчі-відповіді 1/4 фіналу розіграшу Кубка України проти донецького «Шахтаря».

Младен Бартуловіч (Хорватія, півзахисник, роки виступів – 2015-2016, 36 матчів, 1 гол)

На момент свого переходу в «Ворсклу» хорватський півзахисник Младен Бартуловіч був знаним в Україні майстром останнього пасу й виконання стандартних положень. І хоча в «Дніпрі» кар’єра в Бартуловіча не склалася, у всіх інших клубах він перебував на провідних ролях. Полтавський період для Младена не можна назвати провальним, але і дуже яскравим він не став. Відігравши в Полтаві півтора роки, Бартуловіч залишив «Ворсклу».

Таким чином, з одинадцяти футболістів, які представляли Сербію і Хорватію, найяскравіший слід залишив Йован Маркоскі. Жоден з решти футболістів не провів за «Ворсклу» більше ста матчів. Чи вдасться Шехічу й Петровічу надовго залишитися в Полтаві? Життя покаже.

Олександр Данник

Під час виступів за “Ворсклу напарником Вальтера Андрошіча в центрі захисту був Гаррісон Омоко
Ігор Джиновіч в одному з своїх перших матчів за “Ворсклу” проти кіровоградської “Зірки”
Ігор Петковіч проти Горана Сабліча. На початку 2000-х кияни дозволяли футболістам, що перебували в оренді, приймати участь в матчах проти “Динамо”
Владімір Сандуловіч (№5) під час стандартного положення біля воріт “Ворскли”
Владімір Міленковіч святкує гол у ворота запорізького “Металурга”
Деніс Главіна проти Дмитра Єсіна. Матч “за життя” в вищій лізі “Ворскла”-“Іллічівець”
Йован Маркоскі серйозно налаштувався на матч проти “Динамо”
Погода