Стадіони Праги

Перед матчем у Ганновері дове­лося кілька днів побувати в столиці Чехії – Празі. Вільного часу було дос­татньо, тому я вирішив відвідати усі домашні арени команд празької сто­лиці, які виступають в чеській фут­больній лізі, і водночас порівняти тамтешній стан арен з нашими, пол­тавськими.

 

Наразі у вищому дивізіоні Чехії виступають п\’ять клубів із Праги. Усі ці клуби доволі відомі нашим уболівальникам, і багатьом із них вже перевалило за 100 років. Деякі ко­манди не раз перетиналися в євро-кубках із українськими клубами. Цікаво, що дістатися до стадіонів цих клубів доволі легко. Два стадіони знаходяться на одній лінії трамвай­ного сполучення (стадіони \”Спарти\” та \”Дукли\”), два – на іншій лінії (\”Богеміансу\” та \”Славії\”), ще один роз­ташований поблизу авто- та залізничних вокзалів (\”Вікторія Жижков\”). Так що знайти ці стадіони неск­ладно, тим більше що і зупинки гро­мадського транспорту носять, як правило, імена того чи іншого клубу.

 

Отже, почнемо нашу подорож стадіонами Праги. Перша арена, на яку вдалося потрапити, стадіон \”Вікторії\”. Арена клубу, який має таку ж назву – \”Вікторія Жижков\”, вміщує трохи більше 5 тисяч глядачів. Жижков – район чеської столиці, який до 1922 року був окремим містом. Наз­ва \”Жижков\” є похідною від імені чеського національного героя, гу­ситського вождя Яна Жижки, що здо­був перемогу в битві на розташова­ному в цій місцевості Вітковому па­горбі в 1420 році в ході Гуситських війн. Сам клуб має довгу історію. Заснований далекого 1903 року, але за всю історію він виграв лише один чемпіонський титул, сезону 1927/28 – у чемпіонаті Чехословаччини. Три­валий час клуб грав у нижчих дивізіонах, але в 1990-х роках повер­нувся до чеської еліти і двічі, у 1994 та 2001 роках, зумів виграти Кубок Чехії. У нинішньому сезоні \”Вікторія\” виступає невдало, наразі команда замикає турнірну таблицю чемпіона­ту країни, маючи в своєму активі ли­ше 7 очок. Однак, що цікаво: трибуни жижковської арени постійно запов­нені вщент! Щодо самої споруди, то вона, як і більшість арен Європи, які належать малим клубам, має три трибуни. Головна, яка схована під навісом, протилежна невеличка три­бунка, та бокова фанатська. Цікаво, що саме фанатську трибуну, здалося, можна розібрати в будь-який мо­мент, а сама конструкція нагадує місця для сидіння у пересувних цир­ках. Тут же на невеличкій території стадіону знаходиться фан-шоп \”Вікторії\” з непоганим асортимен­том, як для такого клубу. Щодо цін, то вони практично в усіх фан-шопах Праги майже однакові. Приміром, футболка тієї ж \”Вікторії\” обійдеться десь у 600-800 крон (десь 300-400 грн.). Довершують усю картину стадіону величезні графіті про клуб червоного кольору на всіх більш-менш придатних стінах. Так, що сплутати цей стадіон, який нагадує чимось наш \”Локомотив\”, з якимось іншим не можливо.

 

 

 

 

 

 

 

Їдемо далі. Стадіон \”Спарти\” – од­ного з найтитулованішого клубу Чехії, на якому нещодавно грала збірна України, має назву \”Generali Арена\”. Вміщує вона майже 21 тися­чу глядачів. Тут грають свої матчі не тільки \”Спарта\” в чемпіонаті та на євроарені, а іноді й збірна Чехії. За вмісткістю – друга в країні арена. Во­на розташована на невеличкому клаптику землі, де з одного боку до­рога, з інших двох боків розташовані

будинки, а на тій території, що зали­шилась, обладнана автостоянка, де, що цікаво, можна навіть автопоїзд розташувати, не кажучи вже про певну кількість автомобілів. Сама ж арена, незважаючи на свій відносно молодий вік (останній капітальний ремонт було проведено 1994 року), виглядає не досить охайно. Стіни об­шарпані, арматура стирчить, і всюди, і скрізь обмальовано клубною символікою ультрас \”Спарти\”. На самій же арені досить комфортно дивитися футбол на центральних секторах, а ось на секторах за воро­тами дивитися не дуже зручно. По-перше погано видно поле, а по-дру­ге, заважає натягнута сітка. Справж­ня ж окраса стадіону – фан-шоп. Вибір грандіозний – стелажі з різно­манітною атрибутикою, посуд, одяг, автоаксесуари. Якість дуже пристой­ного рівня, але ціни \”кусаються\”.

 

 

 

 

 

Якщо їхати далі від стадіону \”Спарти\” на окраїну Праги, можна потрапити на стадіон 11 разового чемпіона Чехословаччини клубу \”Дукла\”. \”Na Julisce\” – таку назву но­сить стадіон колись провідної коман­ди країни. Наразі клуб переживає не найкращі часи. У стадії реконструкції перебуває і стадіон, який розташо­ваний далеченько від зупинок транс­порту (аби дістатися \”Julisce\”, потрібно майже кілометр йти пішки, причому йти під гору). Стадіон нале­жить міністерству оборони Чехії, то­му тут крім футбольних матчів прово­дяться змагання з легкої атлетики. А поруч арени знаходяться кілька кри­тих манежів та навчальні корпуси, подібного до нашого Київського інституту фізкультури. Більша поло­вина місць на стадіоні зараз без сидінь, але, як кажуть робітники, які постійно працюють на стадіоні, всі роботи будуть завершені до лютого, коли поновляться матчі національної першості. До речі, хоча на стадіоні офіційного фан-шопу \”Дукли\” фак­тично немає, на прохідній стадіону можна знайти шалики, вимпели або значки команди. А в самому приміщенні працює музей \”Дукли\”.

 

 

 

 

Гордість Праги і Чехії – стадіон \”Сінот Тіп Арена\”, найсучасніший і найбільший стадіон Чехії, належить клубу \”Славія\”. Ця сучасна арена була відкрита відносно недавно – 2008 ро­ку і належить до класу \”Еліт\” класифікації УЄФА. Вміщує \”Сінот Тіп Арена\” понад 21 тисячу глядачів. У цьогорічній Лізі чемпіонів свої до­машні матчі тут проводила команда \”Вікторія\” Пльзень. У приміщеннях арени є все: від фан-шопу до їда­лень, магазинів та кільканадцять десятків офісних приміщень. До речі, про фан-шоп. Перелід продукції тут просто вражає своїм асортиментом. Цікаво, що хітом продажу в фанському магазині \”Славії\” є жіночі речі із символікою празького клубу. Тут можна знайти не тільки футболки з дівчачими візерунками, але й спідню білизну. Схоже на те, що левову час­тку прихильників \”Славії\” складає са­ме прекрасна половина людства. Принаймні так здалося мені… Саме ця арена, яку в народі ще називають \”Єден\”, 2013 року прийматиме матч за Суперкубок УЄФА.

 

 

 

 

І нарешті стадіон ще одного празького клубу – \”Богеміанс\”, який знаходиться в двох зупинках від \”Славії\”. Домашні матчі цей клуб, на емблемі якого зображено зеленого кенгуру, проводить на \”Stadion Evzena Rosickeho\” (стадіон імені Євжена Росицького). \”Богеміанс\” наразі є одним із лідерів другого чеського дивізіону, і не виключено, що наступного се­зону команда зможе пробитися до елітного дивізіону. Стадіон у клубу досить симпатичний. Він має всьо­го одну сидячу трибуну, яка повністю є накритою. До речі, сама трибуна знаходиться під доволі ви­соким кутом і тому, якщо сісти на останній ряд, практично відстань до поля здається досить далекою. Однак сама арена виглядить неохайно. Усі стадіонні приміщен­ня перебувають у напівзруйнованому стані. Коментаторські кабінки і ложа для почесних гостей та ложа преси завалені сміттям. Єдине, що порадувало, так це клубний музей, який розповідає про клуб від його заснування до теперішнього часу. Дуже багато фото, а прикрасою клубу і стадіону є клубний магазин атрибутики, де є що вибрати уболівальнику за досить -таки де­мократичними цінами. І це коман­да другого дивізіону! Ось на кого треба рівнятися і в кого запозичувати досвід нашим пол­тавським клубам, які хоча і досяга­ють певних успіхів, але жодним чи­ном не хочуть і не вміють працюва­ти з власними уболівальниками…

 

 

 

 

 

 

Олександр СТАДНИЧЕНКО