Ретро - 25-09-2009, 06:09 - sasa 42

\”Тепер я знаю чому Ворскла гомінлива…\”

\”Тепер я знаю чому Ворскла гомінлива…\”

Так вже повелося, що під час матчів улюбленої команди фанати використовують не лише гасла, скандування, а також пісні, які прославляти своє місто. Для цього не рідко використовують популярні естрадні та народні мотиви. Чимало пісень, які стали хітами не тільки на естраді та серед народу, і зараз лунають на стадіонах України. ”Червона рута”, ”Черемшина”, ”Києве мій” – це лише маленький перелік сучасного фанатського репертуару. У полтавців теж є своя, неповторна пісня, якої ні в кого іншого немає. Мова про ”Моя Полтава”. Віднедавна фанати взяли її на озброєння. На минулому матчі з ”Кривбасом” 22 сектор несміливо, та все ж намагався співати полтавський хіт на всі часи. Можливо через незнання слів виходило це не дуже впевнено і гучно. Та нічого мине час і весь сектор, а може й весь стадіон заспіває:

Усі дороги пройшов на світі,
Аби зігріло очей твоїх світло.
Моя Полтава на тебе схожа,
А без Полтави я жити не можу…
А взагалі, як виникла ця пісня, хто придумав слова і музику? Про це нещодавно розповіла газета ”Зоря Полтавщини”.

Року 1973-го у Полтаві проходив республіканський конкурс творчої молоді. У складі його журі був Анатолій Драгомирецький, кореспондент газети \”Молодь України\” і поет за покликанням. Поміж інших виконавців чарувала слухачів вокалістка-полтавка Наталя Хоменко. Мабуть, голубінь її очей вразила поетичне серце… Хоча пізніше Наталя заперечувала подібні здогади: \”Ви ж знаєте поетів: намріють, навигадують…\” Як би не було, осяйна мить подарувала справжню поезію:
Ти не ховай своїх очей, моя Наталко,
Ти не ховай своїх очей, моя полтавко.
Бо у Полтаві всі дівчата – чарівниці,
Та тільки ти мені одна щоночі снишся.
Усі дороги пройшов на світі,
Аби зігріло очей твоїх світло.
Моя Полтава на тебе схожа,
А без Полтави я жити не можу…
Анатолій прочитав вірш Олексію Чухраю. Поетична іскра злетіла піснею… Її виконавцем став Володимир Данилов з ансамблем бандуристів обласної філармонії, художнім керівником якого був автор музики.
Друге народження твору відбулося на стадіоні під час святкування
800-річчя Полтави завдяки заслуженому артисту України Віктору Женченку, котрий прибув на торжества з Києва… Стадіон схвалив твір гарячими оплесками. Фрагменти пісні прозвучали у програмі Центрального телебачення. Пісня була записана для столичного радіо.
– Копали ми колодязь на батьківській садибі, – пригадує Олексій, – а щоб було веселіше, слухали передачі радіостанції \”Маяк\”. Я стояв у воді, коли у глибінь долинули вступні акорди пісні. Душа похолола: невже у творі використав не своє? Чи, навпаки, хтось інший запозичив у мене? І лише за мить все стало зрозумілим…
А широку аудиторію пісня здобула за незвичайних обставин… У Полтаві гастролював народний артист СРСР Йосип Кобзон. За якісь півгодини до виходу на сцену міського Будинку культури Олексій запропонував йому свою пісню. Співак миттєво оцінив твір і в цьому ж концерті виконав його, тримаючи аркуш із текстом перед собою. Зал був у захваті…
Тим часом твору судилося ще одне щасливе народження – на Всесоюзному конкурсі молодих виконавців авторської пісні в Прибалтиці 1976 року. Однією з обов\’язкових умов творчого змагання була пісня про рідне місто. Полтавщину представляв Яків Малько, нині відомий бас, заслужений працівник культури України.
– Я жив найкращими почуттями до своєї дружини Наталки і пісню співав так, наче вона про нас, – розповідає виконавець. – З цим і виходив на сцену, хоч у перших двох турах довелося виступати без оркестру. І лише в третьому симфонічний оркестр під керуванням Юрія Силантьєва підхопив мелодію…
Журі конкурсу на чолі з Олександрою Пахмутовою визнало твір Олексія Чухрая і Анатолія Драгомирецького кращою піснею про місто, а Яків Малько став лауреатом престижного конкурсу вокалістів…
Понад три десятиліття \”Моя Полтава\” лунає у концертних залах і на велелюдних урочистостях, її мелодія звучить позивними радіосигналами обласної державної телерадіокомпанії \”Лтава\”. Кожний полтавець вважає цю неповторну пісню своєю…

Ти не ховай своїх очей, моя Наталко,
Ти не ховай своїх очей, моя полтавко.
Бо у Полтаві всі дівчата – чарівниці,
Та тільки ти мені одна щоночі снишся.

Усі дороги пройшов на світі,
Аби зігріло очей твоїх світло.
Моя Полтава на тебе схожа,
А без Полтави я жити не можу…

Тепер я знаю чому ворскла гомінлива
Така блакитна – подивилась ти на хвилі
Мені потрібна ти як жайворові поле,
Мені потрібна ти як сонце світ тополю

Ти не ховай своїх очей, моя Наталко,
Ти не ховай своїх очей, моя полтавко.
Бо у Полтаві всі дівчата – чарівниці,
Та тільки ти мені одна щоночі снишся.

І кожну думку заповітну і неспокій                                                                                            
Несу до тебе чарівнице ясноока                                                                                               
Скажи люблю мені жагучими устами

То над землею голубішим небо стане

Ти не ховай своїх очей, моя Наталко,
Ти не ховай своїх очей, моя полтавко.
Бо у Полтаві всі дівчата – чарівниці,
Та тільки ти мені одна щоночі снишся.

Завантажити аудіо

Погода