Іван Кривошеєнко: \”Втома − це лише відмовки\”

Півзахисник «Ворскли» Іван Кривошеєнко ділиться з прес-службою ПЛ думками про кубкову поразку, а також розмірковує про чергового суперника.

 

− Іване, що ж насправді трапилось із полтавською командою у Запоріжжі?

− Не знаю точно, можливо, це через сильні навантаження, адже графік ігор у нас насправді досить насичений. Починалось проти «Металурга» ніби все нормально. Але пропустивши гол, пішли відіграватись, однак звична гра не йшла. Потім рахунок збільшився на користь запоріжців, і матч врятувати вже було вкрай складно. Програвати неприємно, але це футбол. Він складається не лише з перемог. Такі матчі − також невід’ємна частина спорту.

 

− Наскільки емоційно відреагував на поразку Микола Павлов?

− У роздягальні після зустрічі панувала дуже напружена обстановка. Іноді після невдач Микола Петрович може трохи підвищити голос на нас. Але цього разу нам дісталось особливо. Не применшуючи заслуги «Металурга», ми все ж програли з рахунком 0:3 представникові Першої ліги. Мабуть, інакше і не можна було реагувати. Сподіваюсь, це на команду подіє саме так, як хотів наш наставник.

 

− Чи дійсно відчуваєте зараз фізичну втому?

− Мабуть, втома − це лише відмовки. Просто без поразок не можна пройти будь-який турнірний шлях. А щодо фізичної втоми, то, звичайно, вона присутня. Але я її можу назвати приємною. Адже і участь у Лізі Європи УЄФА, і боротьба за високі місця у внутрішньому Чемпіонаті є бажаними для будь-кого з моїх партнерів. Тому краще мати таку втому, ніж бути її позбавленим.

 

− Який з матчів − проти «Стандарда» чи «Таврії» − приніс більше морального задоволення?

− Вибрати щось одне важко. Спочатку щиро раділи першому очку команди у групових турнірах європейських змагань. Потім інша радість вийшла на перше місце. Вигравати завжди приємно, але знайти у собі резерв, щоб на останніх хвилинах перетворити 1:2 проти «Таврії» на 3:2 − дорогого варте. Може, десь і пощастило, але ми на це везіння заслужили.

 

− Враховуючи неоднозначні останні результати, з яким настроєм «Ворскла» приїжджає до Харкова?

− Настрій нормальний, суперник сильний. З негативними відчуттями на такий стадіон, як у Харкові, виходити навіть неможливо. Чудова атмосфера, багато вболівальників, нехай навіть вони і вболіватимуть проти нас. Буде дуже приємно вийти на поле у суботу. Звичайно, у моральному відношенні головним буде те, як зможемо перенести кубкову поразку, відійти від неї.

 

− У чому секрет успіху «Металіста», на твій погляд?

− Я не перебуваю всередині харківської команди, тому цього секрету не знаю. Але думаю, він полягає, у тому що футболісти, тренери та керівництво клубу стали однодумцями, набрались досвіду під час попередніх сезонів і зараз відчули, що можна спробувати замахнутись на щось більше.

 

− Як у тебе складались стосунки з харків’янами, коли ти виходив на поле у формі суперників «Металіста»?

− Оскільки довгий час грав за «Іллічівець», то особливих успіхів було досягнути складно. Хоча в одному з перших матчів, який ми, до речі, проводили у Харкові, досягли нічиєї − 1:1. Тоді гол у ворота Олександра Горяїнова пощастило забити саме мені. Тому це найбільш приємна згадка.

 

− Іване, перед сезоном ти не хотів загадувати наперед про те, як складеться у тебе у «Ворсклі». Зараз закінчується перше коло, і певні висновки, мабуть, можна робити…

− Зрозуміло, що перехід з «Іллічівця» до Полтави − крок уперед. Не хочу образити маріупольців, але тут і завдання на сезон інші, і можливість грати у Лізі Європи УЄФА самі за себе говорять. Адаптація все ще продовжується. Кажу так, бо відчуваю і розумію: можу і повинен грати краще, приносити більше користі. Так і буде, я впевнений у цьому.