Матчі - 30-07-2010, 11:07 - Sonyksson 5

Володар і екс-володар Кубка переможця не виявили

Володар і екс-володар Кубка переможця не виявили

\”Ворскла\”: Долганський, Ярмаш, Даллку, Чеснаков, Селін, Краснопьоров, Кулаков, Маркоскі, Єсін, Громов (Безус, 86), Сачко

\”Таврія\”: Старцев, Леандро, Монахов, Маркович, Корнєв, Гуменюк (Галюза, 81), Любенович, Голайдо, Гігіадзе (Муховиков, 46), Ідахор, Платон (Фещук, 45) 

Арбітр: Євгеній Геренда (Калуш).

Асистенти: Анатолій Свистун, Олександр Білорус

Попередження: Громов – Леандро, Старцев

Скільки всього говорилося напередодні матчу про принциповість протистояння.
Володар і екс-володар Кубка України, репетиція перед євростартом для одних і
шанс реабілітуватись перед власними уболівальниками для інших. На практиці –
рівна вперта боротьба з мінімумом помилок біля власних воріт і практичною
відсутністю реальних гольових моментів.

             Та про все по порядку. Події почали
розгортатися ще до початку матчу. Незрозуміло яким вітром занесло до
центрального входу групу фанатів гостей, та від суворої розправи їх врятували
лише швидкі дії правоохоронців. Відвикли стражі порядку від сутичок між
ультрасами… Зате пересічний уболівальник міг насолодитися злагодженими
нецензурними зарядами на адресу заблукавших. Цікаво тільки, а чому у старшого
покоління цей сплеск агресії не викликав підтримки, а лише бажання швидше
відвести дітей і супутниць подалі? І де проголошувані лозунги, що у зіткненнях
хуліганів непричетні люди не постраждають? Та схоже, це нікого не хвилює, а
активісти самі вирішать ці питання…

            Стартові
склади здивували відсутністю Ковпака і Постранського у \”Таврії\” та
наявністю одночасно на полі Громова і Єсіна у \”Ворскли\”. Артем був
покликаний замінити травмованого Янузі. Форвард сімферопольців напередодні
отруївся, а голкіпер отримав пошкодження у попередньому матчі.

            З перших
хвилин полтавчани закрили гостей на половині поля \”Таврії\”. Та до
небезпечних ударів справа не доходила. Натомість контрвипад кримчан закінчився
виходом на ударну позицію Платона, з пострілом якого Долганський впорався. \”Ворскла\”,
крім зливи кутових і слабкої пристрілки головою Сачка, нічим особливо не
виділялася.

            Другий тайм
проходив у тих же невисоких швидкостях і високій концентрації гравців обох
команд. Ніхто не хотів допустити помилку. До такого темпу швидше пристосувалися
господарі. Лише диво завадило Єсіну замкнути простріл Кулакова на 61-й хвилині.
Диво у вигляді арбітра перекрило шлях Дмитру через дві хвилини до одиноких
воріт Старцева. Офсайд, схоже, угледів лише лінійний.

           

За 15
хвилин до фінального свистка здалося, що полтавчани прокинулись. Активізувався
Маркоскі, удар якого забрав кіпер гостей; Кулаков з вбивчої позиції послав м’яч
над перекладиною; Безусу трішки не вистачило, щоб поцілити у кут; Сачко ледве
не відібрав кулю у воротаря \”Таврії\”…  Та так грати потрібно було раніше. Час
вичерпано. Банальні нулі на табло.

            Фан-сектор
приємно порадував майже невпинним барабаном і прапорами. Голосні заряди
поступово втрачали міць і гучність, але докоряти тут не варто, втома і гра не
дозволяли вимагати більшого…

            Чекаємо
тенденційної наступної перемоги на виїзді?

 

Віталій Сонікссон

Фото: Игорь Табак

Фотогалерея

——————————————————————————————

Денис Кулаков:

– Мы хотели в этом матче максимума. Но не удалось, это футбол. Не думаю,
что мы плохо играли. Преимущество было у нас, но вот результата не
было. Футболисты «Таврии» уже с самого начала затягивали время. Жалко,
ведь этим они немного подпортили игру, это не красиво ведь футбол для
болельщиков. Мы в этом матче маловато били по воротам, надо работать над
ударами, ведь были возможности. Хотя главное не количество ударов, а
качество. 

Лаки Идахор:

– Я опять в Полтаве, и снова счастлив от того, что приехал в этот
город. Всегда рад повидаться, пусть даже не надолго, с людьми, которых
знаю много лет, и поддерживаю с ними связь, мы время от времени
созваниваемся, говорим о жизни.
 

– Жарковато сегодня было играть, наверное?

– Ох, не то слово. Хотя предыдущий матч в Симферополе против
донецкого «Металлурга» мы проводили в 16 часов, и, казалось, что можно
сгореть в полете. За очки боролись две команды, завоевавшие Кубок
страны, и в этом был свой подтекст. Так что, возможно, ничья
закономерна…
 

– Раз ты уже вспомнил о Кубке, расскажи, какие эмоции пережил, забив победный гол «Металлургу» в финале?

– Наверное, это был мой самый «золотой» гол в карьере. Своего
счастья даже описать не могу. Хочется как-нибудь повторить тот успех.

 

Погода