Ворскла: центральна вісь

«Ос – ето нє тот полосатий мух…»

(народна творчість)

 

У цій частині аналізу кадрового потенціалу Ворскли хотілось би торкнутись теми центральних захисників і центральних півзахисників оборонного плану, яких останнім часом в основі виходить двоє.

 

Ці позиції на даний момент укомплектовані ледве не найкваліфікованішими гравцями команди. В центрі оборони стабільне місце має Даллку, пару якому складають Ткачук або Курілов. У середній лінії не підлягає сумнівам місце Чеснакова, який поступово стає одним із лідерів команди, і пару якому складають Скляр або Маркоскі. Маркоскі у ролі опорника використовується ситуативно і не показує ту гру, яка б дозволяла розраховувати на нього в цьому амплуа. Першим трансфером міжсезоння для Ворскли став Денис Дедечко і це дуже серйозне посилення центру поля. Тепер зупинимось на персоналіях.

 

центральні захисники

Арманд Даллку

Арманд на сьогодні – безумовний лідер команди. Хоча весняну частину чемпіонату він провів не зовсім вдало. Потрібна конкуренція. І, власне, цим можна обмежитись. Але я б іще додав, що йому заважає прагнення керувати захистом. Здається, він надто на це відволікається. Роздає вказівки молодим колегам і втрачає концентрацію сам.

 

Євген Ткачук

Скажу чесно: іще півроку тому я вважав Ткачука безперспективним для Ворскли гравцем. Надто уже великі були проблеми із технікою, тактикою, вибором позиції. Треба сказати, що своїм шансом навесні Євген скористався: грав старанно і дуже сконцентровано. Технічні вади були компенсовані саме високою концентрацією у всіх епізодах. Але роботи іще непочатий край, передовсім в плані креативності. Зокрема, жахливий прийом м’яча, відсутній довгий пас і дальній удар як явище.

 

Олексій Курілов

Більшу частину весняних матчів Олексій пропустив. А в іграх до травми і після, справив досить неприємне враження. Не полишає відчуття, що Курілов робить послугу вже самим фактом гри за Ворсклу. Хотів би помилятись, але з таким відношенням до гри, схоже, розставання із Куріловим стане питанням часу. Жаль, бо всі ми бачили, що грати він уміє.

 

Варіанти підсилення цієї позиції навряд дуже актуальні. При необхідності, позицію центрбека може закрити і Матвєєв, і Дедечко з Чеснаковим. Та і конкуренція Курілова та Ткачука присутня. Ну а якби вдалось іще запросити Гітченка чи Пашаєва з Кривбасу або Єлісєєва із Говерли, то питання можна було б вважати закритим. Є інформація про інтерес до Лисицького. Гравець кваліфікований, але людині уже 30 років і фінансові апетити він має чималі.

 

Звичайно, центр захисту неабияк посилив би Чижов, якби вдалось його повернути до Полтави. Не варто забувати про Ільчиша, який є полтавцем, але нині грає на Кіпрі. У дублі звертають на себе увагу Даллку-молодший та Ігор Радченко.

 

Центр півзахисту

 

Як я уже говорив: це найбільш сильна ланка командного механізму Ворскли на сьогодні. Навіть втрата Краснопьорова (на моє переконання, одного із кращих опорників руйнівного плану в УПЛ) не стала критичною. Додав порівняно із минулим сезоном Чеснаков, прогресує Скляр, купили Дедечка, який уже має статус гравця збірної.

 

Володимир Чеснаков

При виборі кращого гравця Ворскли останнього чемпіонату особисто я проголосував за Чеснакова. Звичайно, в цьому виборі була і доля авансу, і прогрес Володимира в нинішньому сезоні, і загальне зниження індивідуального рівня гравців Ворскли у світлі кадрових втрат останнього року. На мій суб’єктивний погляд, на сьогодні, Володимир став лідером колективу на рівні із Даллку і Долганським. Передовсім відзначив би зменшення кількості позиційних помилок, чим іще недавно дуже грішив Володимир. Більш акуратно і виважено він став грати у відборі, зменшилась кількість невимушених фолів. Виріс обсяг бігової роботи без м’яча. Ну а гра на другому поверсі та у силових єдиноборствах, завжди була його козирем, не зважаючи на не зовсім гренадерську антропометрію.

 

Поле для прогресу, на мій погляд, передовсім у шліфуванні першого пасу, у т.ч. довгого, та техніки роботи із м’ячем. Щоб рости, треба орієнтуватись не тільки на Краснопьорова, але і на Яя Туре, Фернандінью, Пірло.

 

Денис Дедечко

Дуже хороше придбання, особливо, враховуючи статус вільного агента. У Дениса непроста футбольна доля. Статус перспективного, юніорські збірні, дубль ДК, потім оренда в Охтирку разом із Денисом Олійником… але Олійник врешті розкрився в Арсеналі-Металісті, а Денис загубився в російській провінції. Російська епопея закінчилась для Дениса (як і для Прійомова) статусом вільного агента і переходом у Кривбас, який вважався головним претендентом на виліт із вищої ліги. Далі історію розквіту як окремих гравців, так і команди Тарана всі знають. Знають і історію фінансового краху.

 

По ігровій манері Дедечко дуже схожий на Чеснакова: не дуже креативний, але з великим обсягом перехоплень і високою ефективністю силової боротьби. Думаю, що місце у стартовому складі знайдеться обом.

 

Олександр Скляр

Один із гравців, які продемонстрували найбільший ігровий прогрес минулого сезону, але все ще не твердий гравець основи. Зважаючи на небагатий кадровий потенціал Ворскли, тренерам треба поламати голову над тим, як використати потенціал Олександра. Я бачу два варіанти. Як малоімовірну, але сміливу ідею, я пропонував гру в три опорники. Прецедентів такої гри я пригадую небагато. Можливо, найбільш блискучий із них ми побачили від М.І. Фоменка пару днів тому в Чорногорії. Дедечко і Чеснаков у ролі Гармаша і Едмара, а Скляр у ролі Ротаня… чому б і ні? Скляр принципово інший тип опорника, порівняно із Дедечком і Чеснаковим. В українському футболі в такому стилі грають Ротань і Політило. При своїй скромній антропометрії, легкі як комарики, вони не стільки відбирають м’яч, скільки нав’язують боротьбу, «накривають» атаки, завдяки надзвичайній рухливості створюють щільність в середині поля. При цьому вони володіють прекрасним першим пасом на далеку відстань, майстерно виконують стандарти і доволі технічно працюють з м’ячем, руйнуючи стереотипні уявлення про «хвилерізів».

 

В рухливості та умінні нав’язувати боротьбу Скляр уже зараз не поступається кращим зразкам. А от креатив у його виконанні швидше носить характер «зачатків креативу». Якщо Чеснаков і Дедечко пас віддають «опустивши голову» на ближнього гравця, то у Скляра присутнє бажання віддавати «зрячі» дальні передачі. Але сама якість цих передач поки невисока. Тобто, є концептуально правильна тактична модель у його діях, але над шліфовкою треба працювати і працювати.  

 

Інший варіант «протежування» Скляра в основу, це перекваліфікація його на диспетчера, «фальшиву десятку», або ж вільного художника. Тут проблем бачиться значно більше, оскільки не видно ні таланту до короткого останнього пасу, ні дриблінгу, а це частіше є вродженим ніж набутим.

 

Стосовно кадрового посилення в цій зоні, то воно не є нагальним. З огляду на кричущі проблеми в лінії атаки, витрачатись на запрошення гравців руйнівного плану варто. Тим більше враховуючи декларовану прихильність власним кадрам.

 

Хотілось би лише звернути увагу, що засиділись у дублі Сергій Ченбай та Дмитро Кравченко.

 

DrRust