Як відкривали стадіон у Полтаві

Головний стадіон Полтави, де нині знаходиться стадіон Ворскла імені Бутовського, постійно змінював не тільки назви, але й свій вигляд.

Ще до революції 1917 року на цьому місці був іподром, згодом футбольне поле, де проводилися матчі першості міста. Після другої світової війни, у 1951 році, тут був побудований і урочисто відкритий стадіон Урожай, який міг вмістити до 7,5 тисяч глядачів. 1956 року після злиття спорттовариств Колгоспник і Урожай його перейменували у Колгоспник. До старту команди в чемпіонаті СРСР 1957 року стадіон вже міг вмістити до 17 тисяч глядачів. 1964 року стадіон знову змінив назву. Цього разу на Колос.

1968 року почалася повна перебудова усієї споруди, яка тривала шість років. Вона закінчилася 1974 року в рік 800-річчя Полтави. Саме ця перебудова перетворали його на овальну форму і зробила стадіон таким, яким ми бачимо нині. Тоді він міг вмістити до 34 тисячі глядачів, але аншлаг був, певно лише раз, коли на день міста, 14 липня 1974 року його урочисто відкривали.

Ось як писала про ту подію одна з двох тодішніх місцевих газет – “Зоря Полтавщини”, яка видала на своїх шпальтах великий звіт у дусі того часу.

Святковий сюжет на футбольному полі

Як і напередодні, минулої неділі трибуни стадіону “Колос” були переповнені. Сюди прийшли десятки тисяч полтавців – шанувальників спорту, щоб стати учасниками і свідками фізкультурного свята з нагоди 800-річчя Полтави.

Відкрилось воно урочистим парадом учасників. Під прапорами спортивних товариств “Спартак”, “Авангард”, “Колос”, “Буревісник”, “Локомотив” пройшли 1200 спортсменів – представників 62-тисячного загону фізкультурників міста.

У їх лавах глядачі побачили наших провідних майстрів, яким доводиться захищати честь Полтавщини на багатьох республіканських, всесоюзних і міжнародних змаганнях Серед них – майстер спорту міжнародного класу легкоатлет Олександр Демус, чемпіон Центральної ради ДСТ “Спартак”, абсолютна чемпіонка республіки і чемпіонка Центральної ради ДСТ “Спартак” гімнастка Тетяна Перська, майстер спорту міжнародного класу, чемпіон і рекордсмен країни з кульової стрільби Анатолій Булганов, триразовий чемпіон республіки з велокросу, майстер спорту Григорій Радченко, майстер спорту міжнародного класу з греблі на байдарках і каное Віктор Нагорний та інші. У кожного через плече червона стрічка з чемпіонськими медалями – нагородами, “добутими” в напружених спортивних поєдинках. Далі крокують колони легкоатлетів, гімнастів, борців, футболістів, стрільців та велосипедистів.

Ось зелений килим стадіону вмить розплітає червоними і білими майками спортсменів. Вишикувавшись обличчям до центральної трибуни, вони під звуки маршів виконують гімнастичні вправи, а потім, завершуючи виступ, утворюють на фоні поля живе гасло: “Слава КПРС!”. Глядачі нагороджують виконавців, що продемонстрували силу, молодість, красу, гучними оплесками.

Поки до змагань готуються бігуни, в центральному колі футбольного поля з’являється кандидат у майстри спорту Анатолій Равинов. В руках у нього – керована модель літака. Ще школярем захопився старший інженер інституту “Укррадгосппроект” А. Равинов авіамоделізмом, зараз не залишає його і досяг значних успіхів. Чемпіон області 1974 року під оплески присутніх демонструє кордову модель, яка виконує найскладніші фігури вищого пілотажу.

Потім на бігову доріжку виходять спринтери – спортсмени з тепловозоремонтного заводу, бавовнопрядильної фабрики, вузів міста. Це – учасники фінальних забігів з комплексу ГПО на приз газети “Комсомольская правда”. Попередні змагання відбулись нинішнього літа в усіх колективах фізкультури, і, ось тепер тут зібрались найсильніші.

Хто ж переможе? Уважно стежать присутні за забігами. Перший, другий, третій… Нарешті, судді підбивають підсумки, інформатор оголошує: з часом 13,7 сек. чемпіонкою стала авангардівка Олександра Закрутченко. Її товаришка по команді Тамара Копець посіла друге місце – 14,4 сек.

У змаганні юнаків приз “Комсомолки” зовоював студент сільськогосподарського інституту Василь Климов, який торкнувся фінішної стрічки через 11,9 сек. після старту. Анатолій Ляшенко з м’ясокомбінату був другим – 12,1 сек.

Не менш напруженим був і забіг жінок в естафеті 400х300х200х100 метрів. З часом 2   хв. 32,3 сек. перемогла команда медичного стоматологічного інституту, яка виступала в складі майстра спорту Лідії Вертелецької та другорозрядниць Тетяни Атюшеної, Лариси Чернишової і Раїси Лемешко. На другому місці -команда кооперативного інституту Центроспілки, що програла переможницям 2,7 сек. Порадували глядачів виступи юних гімнастів з ДСТ “Спартак” на чолі з майстром спорту СРСР Тетяною Перською. Вихованці тренерів М. Н. Агасьянц та Л. А. Ейдельмана блискуче виконали вільні вправи. Захоплюючими були також змагання велосипедистів. Вони продемонстрували гонки з вибуванням та гонки проміжними фінішами. В останніх пам’ятну ювілейну медаль здобув майстер спорту Петро Улитка (“Колос”), який набрав найбільшу кількість очок. Григорій Радченко, майстер спорту, посів друге місце, а трете – Валерій Амелін.

Фіналом спортивного свята стала міжнародна товариська футбольна зустріч команди “Академік” з Народної Республіки Болгарії і полтавського “Колоса”.

Глядачі тепло вітали футболістів. Були виконані державні гімни Народної Республіки Болгарії і Радянського Союзу. Гравці обмінялися пам’ятними вимпелами і значками. Після урочистої церемонії арбітр зустрічі, суддя республіканської категорії Володимир Капустян дав свисток, і ось уже м’яч у грі…

Перші хвилини матчу показали, що ні господарі, ні гості не збираються задовольнятись “ввічливою” нічиєю…

Небезпечні моменти виникали то біли одних, то біли других воріт. Змусив  похвилюватись трибуни Василь Курилов, один з найбільш агресивних і результативніших гравців “Колоса”. З подачі Володимира Євдокимова він сильно вдарив головою у ворота “Академіка”. Лише невелика неточність у спрямуванні удару – буквально кілька сантиметрів вище штанги – врятувала гостей від гола.

Гравці “Академіка” протиставили атакам полтавців добро продуману тактику. Флангові проходи форвардів з виходами на пас центрального нападаючого, вміння нападу швидко нападу перебудуватись і підключатись до захисту своїх воріт – усе це свідчить, що наші гості добре підготовлена, “класна” команда.

Перед матчем ми говорили із старшим тренером “Академіка” Желявко Панєвим. Наставник гостей розповів, що його хлопці, захищають спортивну честь міста Свиштова, грають у себе в другій лізі, у групі “Б” і зайняли в ній шосте місце. До речі, першість Болгарії з футбола закінчилась в середині червні. Новий сезон має початись у серпні. Всі гравці “Академіка” – студенти Свиштовського економічного інституту.

Футболісти цієї команди не раз брали участь в міжнародних зустрічах, виступали на полях стадіонів Алжіру, Німецької Демократичної Республіки, Румунії. Два роки тому в розиграші першості Європи серед студентських команд “Академік” зайняв друге місце.

Желявко Панєв від імені спортивної делегації НРБ, яка прибула в Полтаву, просив щиро привітати полтавців з великим святом – 800-річчям міста. Нашим болгарським друзям надзвичайно сподобалась нова спортивна споруда – стадіон “Колос”.

– Відмінний стадіон. – І добираючи відповідне слово, Желявко Панєв додав:

– “Кокетний”… Розумієте мене?

Звичайно, ми розуміли нашого гостя без перекладача. Не потребувало тлумачення і останнє слово… Справді, не тільки зручний, а й привабливий зовні стадіон одержали полтавці.

…А зараз його трибуни переповнені. Йде матч, що став, до речі, у цьому і першим побаченням полтавців з “Колосом”. Господарі і гості намагаються відкрити рахунок, грають на великих швидкостях, комбінаційно і гостро. Але в першому таймі так і не здобула успіху жодна з команд.

Зате в другому таймі команди тричі починали гру з центру. Приблизно на 53-й хвилині матчу один з форвардів гостей забив м’яч у сітку воріт “Колоса”. Треба сказати, що удар був несподіваним і сильним. Звинувачувати в ньому голі воротаря полтавців Василя Сіденка не можна. Грав він добре і протягом матчу не раз рятував свою команду від неприємностей…

Через півтора десятка хвилин Василь Курилов зрівняй рахунок. Згодом він же збільшив його до 2:1. Причому цей удар, що поставив “крапку” в зустрічі, був на диво красивим фіналом атаки полтавців.

Взагалі треба сказати, що “Колос”, якого нинішнього року полтавці ще не бачили в рідному місті (оскільки йшло будівництво стадіону), справляє дуже приємне враження. В ньому могли переконатись всі, хто побував минулої неділі на його зустрічі з болгарськими гостями.

Висока швидкість, хороша техніка, воля до перемоги – ці риси нашої футбольної дружний не можуть не радувати її прихильники.

Треба віддати належне керівникам команди, зокрема її старшому тренеру, майстру спорту СРСР В. Носову, які багато зробили для укомплектування футбольного колективу, зуміли, незважаючи на певні труднощі, зберегти і примножити бойовий запал спортсменів. Сьогодні ми бачимо якісно новий “Колос”, і він подобається знавцям футбола своєю зрослою майстерністю і бойовитістю.

Це що раз засвідчив товариський міжнародний матч, який пройшов дуже цікаво, в атмосфері доброго спортивного суперництва. Він, безумовно, прикрасив собою спортивне свято.

В.Майорчик, П.Карнаух. “Зоря Полтавщини” № 164 (12742), 16 липня 1974 року.

Фото – Державний архів Полтавської області/poltava.ua