Як живе колишній нападник «Ворскли» Мозес Молонго

Камерунський нападник Мозес Молонго з’явився в Полтаві, як і більшість легіонерів часів Андрія Баля, взимку 2003-го року. Гравець відразу завоював місце в стартовому складі й допоміг «Ворсклі» зберегти прописку в вищій лізі, забивши три голи в тринадцяти матчах. Але вже на початку наступного сезону перейшов до «Слована» й зник з радарів полтавських уболівальників. Ми зв’язалися з Мозесом і поцікавилися, чим екс-гравець полтавської команди займається зараз.  

– Мозесе, чим займаєтеся після завершення футбольної кар’єри?

– Завершення футбольної кар’єри я сприйняв як новий виклик й почав рухатися не тільки в напрямку спортивної сфери. Спочатку я закінчив Університет Плімута (Лондон), де отримав ступінь бакалавра з менеджменту в нафтогазової галузі. Також отримав ступінь магістра в області управління інженерними проектами в Університеті Лідса.

Зараз працюю менеджером проектів по контракту. Крім того, маю футбольну академію в Камеруні. З нетерпінням чекаю можливості привезти в Полтаву талановитих камерунських футболістів, адже «Ворскла» залишила слід у моєму серці.

– Російську мову не забули?

– Ні. Пам’ятаю. Ця мова мені подобається.

– Український етап вашої кар’єри розпочинався в Луцьку. Проте в «Волині» закріпитися не вдалося …

– Так, я приїхав у Луцьк з Камеруна після успішних виступів у Польщі. Але, на жаль, на той момент тренеру більше підходили інші футболісти для побудови командної гри.

– Щодо Віталія Кварцяного, з яким ви працювали в «Волині». Про методи його роботи складають легенди.

– Цей фахівець запам’ятався мені як порядна й одночасно прямолінійна людина. Тренування в Кварцяного й справді були важкими. Він завжди вимагав від футболістів стовідсоткової віддачі.

– Хто сприяв вашому переходу з «Волині» в «Ворсклу»?

– Цей перехід був ініційований моїм агентом.

– Як проходила адаптація в новій команді?

– Я вже був трохи знайомий з українською культурою й мовою. Плюс дуже допомагав головний тренер Андрій Баль. З адаптацією проблем не виникло.

– Яким вам запам’ятався Андрій Баль?

– Андрій Баль був дуже хорошим тренером і порядною людиною. Нехай душа його спочиває з миром.

– Суворі українські зими не стали сюрпризом?

– Ні. У мене вже був досвід виступів у Польщі, тому нічого нового не відбувалося.

– Потоваришували з кимось із одноклубників?

– Так. Із Зораном Павловічем та Гаррісоном Омоко.

– А з ким із партнерів по команді найкраще взаємодіялося на футбольному полі?

– Навряд буду оригінальним – з Зораном Павловічем.

– У нападі вам найчастіше доводилося грати з Сергієм Шевцовим.

– Я думаю, що ми добре доповнювали однин одного в грі. До того ж мали хороші стосунки за межами футбольного поля.

– Чи були в Полтаві улюблені місця, де проводили вільний час?

– Було кілька ресторанів. Але їх назви, на жаль, уже забув.

– Який з матчів, зіграних за «Ворсклу», запам’ятався найбільше?

– Це протистояння з київським «Динамо» й донецьким «Шахтарем».

– На початку сезону 2003/04, відігравши за «Ворсклу» півроку, ви покинули Полтаву. Що підштовхнуло до такого рішення?

– Була потреба в іншому виклику. Як і в більшості футболістів.

– Після «Ворскли» ви грали в Словаччині, Чехії і знову в Польщі. А в 2005-му році зробили спробу повернутися в Україну. Однак за ужгородське «Закарпаття» не зіграли жодного офіційного матчу.

– Там виникли проблеми з трансфером. Тому довелося піти.

– Не можу не запитати про один цікавий факт. У Вікіпедії є інформація про те, що ви грали в  молодіжній збірній Камеруна з Самуелем Ето’о. Це правда?

–  Так, я грав разом з Ето’о в нападі.

Олександр Данник