Прогулянка клубним музеєм Ворскли

Як відомо, цією зимою в житті футбольного клубу Ворскла відбулася непересічна подія – відкриття клубного музею.

 

Звістка про це, загалом, порадувала полтавських вболівальників, бо, все-таки, музей – це обов’язковий атрибут будь-якого більш-менш солідного клубу. Тим паче трофеї в нас є, значить і є чим пишатися, є що показати гостям, а також радувати око полтавців, нагадуючи про досягнені вершини.

 

Проте, саме відкриття вийшло дещо змазаним. Не було, як це всюди робиться, офіційного повідомлення у пресі, на тв і радіо, навіть на офіційному сайті. Гостей на відкриття вирішили запрошувати вибірково, тобто простому вболівальнику, для якого в принципі і відкриваються музеї, туди потрапити було неможливо. В такій камерній атмосфері музей і відкрили, про що браво прозвітували на офсайті, додали декілька фото і завірили, що чекають усіх навесні.

Прийшла весна. Напередодні першого в календарному році домашнього матчу з Шахтарем, пресс-служба потурбувалася про промоушн нового музею і виклала куценьку новину, типу, запрошуємо всіх, ласкаво просимо. Вирішивши не чекати матчдею, автор цих рядків, прихопивши товариша-вболівальника, поїхав інспектувати цей заклад.

 

Перше, що сподобалося – це умови проходу. Щоб відвідати музей потрібно було пред’явити квиток на матч Ворскла – Шахтар, що, на мою думку, є дуже вдалим кроком, як не крути. На вході охоронець перевірив наші квитки, які ми придбали в бухгалтерії, і передав нас у руки молодого чоловіка, який виявився нашим гідом. Відразу зазначу, що екскурсія велася російською мовою і всі написи під експонатами теж виконані російською, що особисто мені здалося невдалим рішенням. Все-таки Ворскла – українська команда, з міста, де українська  доволі поширена,  але жодного слова українською в музеї ви не знайдете. Така ситуація перегукується з давньою ситуацією з офіційним сайтом ворсклян – він теж чомусь лише російською. Є ще убога англійська версія, складена якимось неуком, але зараз не будемо про це, бо ця тема заслуговує окремого обговорення. У всякому разі, очевидно, чутки про українофобські погляди декого зі структури клубу не є безпідставними. Та менше з тим, всі ми люди культурні та освічені, знаємо мови, тому без проблем зрозуміємо все, що буде написано і сказано, а якщо у когось є якась ненависть, зверхність чи фобія до інших культур і мов, то це виключно його проблеми.

 

Йдемо далі. Експонати непогані: раритетні радянські програмки, фотографії, значки, вимпели, бутси гравців, футболки. Можна виділити, звичайно, копію Кубку в натуральний розмір, кубок-вазу за перемогу в першій лізі і бронзову медаль за третє місце в сезоні 96/97. На стінах висять плазмові екрани, на яких транслюють моменти з видатних матчів ворсклян, типу 4-3 проти Динамо і т.д. На одному зі стендів у стовпчик  від стелі до підлоги записані імена всіх тренерів полтавського клубу, починаючи з 1955 року. Музей доволі компактний, ми вчитувалися у всі деталі, говорили про футбол і витратили на все про все близько 15-20 хвилин.

Такий він, новий музей ФК Ворскла. Приходьте, якщо ще не були, складіть своє враження.

 

Олексій ВОЛОШИН