Володимир Чеснаков: Ворскла – моя рідна команда

У перерві між матчами подробицями своєї футбольної кар’єри та про те, як здійснюються мрії поділився півзахисник полтавської «Ворскли» Володимир Чеснаков

– Стосовно твоєї позиції на полі. Коли ти тільки-но починав, то грав на позиції під нападником?
– Так. Тоді у мене був маленький зріст, і тренер поставив мене саме на ту позицію. Говорив, що там не так б’ють по ногам як у захисті і вважав, що мені там буде зручніше. А ось коли переїхав з Глобиного до Полтави, то тут вже тренер перевів мене на місце опорного півзахисника. А вже потім пробували мене і центральним захисником.

–  У цьому сезоні, коли був травмований Курілов, Сачко тебе і ставив захисником…
– Тому що і коли Василь Вікторович ще грав, то я і тоді інколи був на цій позиції. Це я до того, що тренер добре знає мої можливості і використовує мене там, де буде краще команді.

 

– Але ти особисто себе на полі більше бачиш де? Що переважає, потяг до атаки чи гра у захисті?
– Та я і сам ще не можу визначитися. Може це мені інколи і заважає. Але це залежить від гри. Якщо ти добре зіграв захисника, подобаються ці функції. Вийшло все гаразд у середині поля – думаєш, що й це твоє.

–  Краще бути універсалом.
– Так. Нам ще Павлов казав, що коли футболіст може грати на кількох позиціях, це плюс і для команди, і для самого футболіста. Тоді більше шансів потрапити до основного складу.

 

– Але, коли ти захищаєш свої ворота, відповідальність значно вища. Позаду тебе лише воротар. У цьому плані опорнику трішки легше?
– Згоден повністю. Відповідальність зростає у рази. Одна неточна передача, і якщо воротар не виручить, може бути гол.

 

– А от свій перший забитий гол за «Ворсклу» пам’ятаєш?
– Звичайно. Запоріжському «Металургу» я його забив. Ми тоді поступалися 0:1 і уже в компенсований час мені вдалося головою забити, по-моєму навіть в «дев’ятку» м’яч залетів. До речі, тоді я грав саме центрального захисника.

 

– На останніх хвилинах ти забив і «Волині»?
– Так. Це свіженький гол. Також добре його пам’ятаю. Тоді Громов обіграв ледь не пів команди суперника, але йому пробити не вдалося. Але в потрібному місці і в потрібний час опинився я. Треба було добре пробити і обвести при цьому воротаря. Це в мене і вийшло.
 

 

– А скільки загалом забив за «Ворсклу»?
– Я не слідкую так прискіпливо. Голів у мене не так вже й багато, хотілося більше. Думаю десь м’ячів п’ять забив.

 

– Так. Саме поки що п’ять, з них два під кінець матчу. Це говорить про те, що ти береш на себе ініціативу, активно підключаєшся до атак у фінальній стадії і можеш вирішувати долю матчу і ведеш за собою команду?
– Та я так сказати не можу. Це нехай краще скажуть чи тренер, чи вболівальники. Я тільки радий з того, що мої голи приносять команді очки. І дай Боже, щоб так було і в подальшому.

 

– Ти вже в команді сім років?
– Так. З 2006-го року.

–  Вже серйозний термін. А на який термін у тебе контракт з «Ворсклою»?
– Контракт… Мабуть ще на два роки.

 

– За час перебування у Полтаві запрошення до інших клубів були?
– Конкретики ніякої не було. Плітки якісь ходили, щось таке розмовляли, дзвонили, говорили. Але все не серйозно. Я дуже задоволений, що граю у «Ворсклі». Тим паче, що це моя рідна команда. Я мріяв потрапити саме сюди, закріпитися у складі. Я дуже щасливий, що так воно і сталося.

Володимир ГОЛУБНИЧИЙ