А я просто мимо проходив…

Майже кожен тренер “Ворскли” приходив у команду не сам, а з плеядою гравців, котрі повинні були піднести команду до вершин, але чомусь про цих гравців мало хто чув, бо приходили вони з низькосортних чемпіонатів та клубів котрі ніколи не хапали зірок з неба. Але були й такі котрі виступали за молодіжні збірні своєї країни…

Сергій Беженар (Захисник. 1 матч в ЧУ,4 в кубку Інтертото. сезон 1998/99). Екс-гравець київського “Динамо” та збірної, чемпіон світу серед юніорів у 1986, чемпіон Європи серед юніорів 1990 року прийшов у “Ворсклу” в 1998 році по запрошенню Олександра Довбія. Зігравши в чемпіонаті один матч проти “Кривбасу” й у Інтертото 4 матчі, та нічим окрім жовтої картки не відмітившись Беженар пішов з команди, а разом з ним і тренер, котрий результату не показував. Сезон Беженар закінчував у київському “ЦСКА”, далі бельгійський “Мехелен”, друголіговий “Ерзурумспор” з Турції, у 2001 році новоросійський “Чорноморець”, наступний сезон у “Таврії”, 2003 рік у казахському “Актобе” та завершення кар’єри у івано-франковському “Факелі”. Останнім місцем роботи був тренерський місток в команді “Фенікс-Ілічівець”, але як відомо команду розформували.

Олексій Круц (Голкіпер. 1 матч (3 пропущених м’ячі сезон 1998/99, 2 матчі у сезоні 2000/01). В команду молодого латвійця запросив Віктор Пожичевський. Вперше хлопця перевірили на літніх зборах 1998 року, у матчі проти “Штутгарта” олексій показав увесь свій хист і без вагань з ним підписали контракт. Проте в той час місце у воротах було заброньовано Андрієм Ковтуном. Лише 17 червня 1999 року Круц вийшов на поле, але “з’їв” три м’ячі від “Кривбаса”. проте у дублі він грав постійно, та показник його був майже 2 м’ячі у середньом за гру. Так і не зумівши закріпитися у складі Круц повернувся у Латвію, до складу “Металургса” з Лієпаї, та у 2006 році зумів зупинити “Сконто”, та завоював золоті медалі. У Лізі Чемпіонів того року латиші відіграли 4 матчі, “з’ївши” у 2-му відбірковому раунді від динамівців києва по 4 голи у кожному з матчів.

Сергій Нагорняк (Форвард. 1 матч в ЧУ, сезон 1992/93).Молодий вінничанин потратив у команду у 92-му році, але в той час місце форвардів Піндєєва та Доронченка не піддавалися сумніву, лише 17 квітня 1993 року у матчі з “Автомобілістом” здавалося б отримав шанс, але за 80 хвилин відведені йому Сергій нічого не показав. Футболіст виявився не потрібним і подався до житомирського “Полісся”, а згодом до “Ниви” з Вінниці, з якої потрапив до складу збірної України. Далі був “Спартак”, “Дніпро”, скандал з вживанням допінга у 1998 році, та відсторонення від футболу на рік; “Шахтар”, чемпіонат Китаю, та закінчення кар’єри у 2006 році в складі запорізького “Металурга”. Сергій за свою кар’єру награв 14 матчів за збірну, став призером чемпіоната України, двічі грав у фіналу національного кубку, а у 2000 році отримав звання кращого легіонера чемпіонату Китаю у складі “Шеньяну”.

Русмін Дедіч (Півзахисник. 20 матчів. Сезони 2002/03, 2003/04). Молодий  словенець, гравець молодіжної збірної разом з цілою плеядою гравців прийшов у “Ворсклу” на весні 2003 го року. Андрій аль, розраховуючи на мудрість брата покликав Русміна грати до України. Екс-лідер “Рудару” вперше вийшов на поле 23 березня в Київі, проти “Оболоні”. З того матчу він постійно виходив у основі, поки після матчу 13-го чемпіонату проти “Іллічівця” (виграного 3-1) Русмін не пройшов тест на допінг. В його крові знайшли заборонений препарат. З команди стягли 3000 у.о. та три очки (які згодом повернули), а з Русміном було розірвано контракт. В 2004 році Русмін об’явився у австрійському “Кернетені”, а у 2006 му повернувся до “Рудару”.

Чукуді Нвогу (Форвард. 6 матчів. Сезон 2002-03). Ще один з гравців, запрошених Балем. Нігерієць з клубу “Енімба”, чемпіон Нігерії, та екс-одноклубник Агахови з яким грав у “Бенін Енігмі”. Екс-гравець “Ворскли” Владислав Немешкало робив кар’єру агента, та запропонував Балю нігерійця. Але форвард, незважаючи на 14 матчів у складі збірної, відверто був низького класу та зігравши 6 матчів покинув команду. “Кривбас”, згодом ніжегородський “Спартак”, цеостаннє що відомо на  2006 рік.

Валтер Андрошич (Захисник. 24 матчі. Сезони 2002/03, 03/04). Хорватський захисник та гравець молодіжки, вершиною кар’єри котрого було 5-е місце у чемпіонаті Хорватії з “Загребом” у сезоні 1996/97.  був підкріпленням від Баля, але відігравши два неповних сезони, хоча й зарекомендував себе добре, зник з полю зору. Ніде не гравши у сезоні 2004/05 через рік був помічений у австрійський “Адмірі”, але й там він довго не затримався, повернувшися на батьківщину : “Істра”, “Ядран”, “Умаг”, зараз грає у клубі “Ровінь” з одноіменного міста.

Назар Байрамов (Півзахисник. 20 матчів. Сезон 2002/03, 03/04) та Расім Керімов (півзахисник. 16 матчів, 2 м”ячі). Футболіст збірної Туркменістану, Назар Байрамов, прийшов у команду також за проханням Баля. Проте Байрамов прийшов не тільки як талановитий футболіст, а якдруг Расіма Керімова, батько котрого був добрим другом президента “Ворскли-Нафтогаз”, та тримав у Туркменістані значну кількість нафтових вишок. Керімов складав непогане враження, та навіть забив 2 м”ячі, проте після травми у матчі з “Шахтарем” на поле більше не вийшов. Керімов разом з Байрамовим так і пішли разом. як і прийшли: “Карван” з Азербайджану а нині “Нефтчі”. Байрамов продовжує грати за збірну, наразі в його доробку 4 м”ячі (Афганістану, Шрі-Ланці, Саудівській Аравії та ОАЕ).

(далі буде)