Денис Кулаков: \”Павлов мене не шантажував\”

Під час зимового міжсезоння участь Дениса Кулакова у лавах “Ворскли” була під великим питанням. Лідер полтавського клубу нібито перебував у полі зору селекціонерів “Шахтаря”. Врешті-решт вболівальники “Ворскли” полегшено зітхнули, адже Кулаков продовжив угоду з клубом ще на рік. Перед початком нового чемпіонату кореспондент сайту \”Футбол 24\” поговорив з Денисом Кулаковим.

– Чи довго ви роздумували над пропозицією від “Ворскли”? Вагалися?
– Ні, вагань не було. “Ворскла” запропонувала, я все добре обдумав і погодився. Вийшла невеличка незручність, про яку я говорити не хочу. Радий, що все так завершилося, я уклав угоду і тепер робитиму все можливе, щоб порадувати прихильників клубу.

– Чому ви тільки на один рік пролонгували контракт? Чи пропонували вам підписати угоду на триваліший термін?
– Так вийшло, були певні нюанси. Врешті-решт ми домовилися про контракт на один рік. Моя угода мала закінчитися влітку цього року. Виходить, що у “Ворсклі” я гратиму щонайменше півтора року.

– Всі ми добре знаємо про ситуацію з Марком Девічем, який за півроку до завершення терміну контракту не хотів продовжувати взаємин з “Металістом”. Цей гравець опинився на деякий час у дублерах харківського клубу…
– Якщо ви питаєте про тиск, то такого не було. Микола Павлов мене не шантажував і не тиснув. Він дуже порядна і розумна людина. У нього на полі грають найсильніші. Все було цивілізовано. Мені запропонували, я погодився.

– Які були аргументи “проти” під час прийняття рішення?
– Аргументів “проти” зовсім не було. Все на краще.

– А фінансові умови?
– І з цим все гаразд. Мої фінансові умови поліпшилися у порівнянні з дотеперешніми заробітками.

– Чи брали ви до уваги приклад Сергія Кравченка, колишнього лідера “Ворскли”, який так і не зміг закріпитися в київському “Динамо”?
– Як на мене, Сергій Кравченко не пошкодував про те, що полишив “Ворсклу”. Тепер він гравець основи “Дніпра”. При переході в “Динамо” Кравченко вчинив правильно. Такий шанс буває раз в житті. Гріх було відмовлятися від переходу в такий іменитий клуб як “Динамо”. Кожен би вчинив так само.

– Ви натякаєте на те, що якби “Динамо” чи “Шахтар” запропонували вам перехід, ви б не відмовилися?
– Якби такі пропозиції були, я б їх розглянув. Треба було б зважити всі “за” і “проти” і прийняти правильне рішення. Якщо запрошень не було, то я відгукнувся на пропозицію “Ворскли”. Жодних питань.

– Денисе, але ж під час зимового міжсезоння вас жваво сватали у донецький “Шахтар”…
– Ні, це несерйозно. Насправді такі розмови — лише плітки. Не знаю, хто їх розповсюдив. Ніхто з “Шахтаря” не пропонував мені змінити прописку.

– Свого часу ви пограли в “Шахтарі”…
– Так, і мені було дуже важко закріпитися в основному складі цієї команди. Недаремно “Шахтар” назвали найбільш прогресуючим клубом століття. Там дуже високий рівень. Спершу мене віддали в оренду в маріупольський “Іллічівець”, де я провів півтора сезону. Пізніше мене запросили у “Ворсклу”. Із задоволенням переїхав у Полтаву. Після цього “Ворскла” викупила мій трансфер у “Шахтаря”. Я задоволений.

– Окрім “Шахтаря”, взимку вас хотів бачити один із клубів бундесліги…
– Це також чутки. Яка бундесліга? Я нічого не знав про зацікавлення німецьких клубів.

– Яка, до речі, європейська першість найбільше вам імпонує?

– Мені подобається бундесліга, там дуже добре розвинений футбольний менеджмент. Стадіони завжди переповнені. І футбол хороший. Та найбільше мені подобається англійська прем”єр-ліга. Стиль гри класний.

– Як щодо клубів?
– Я не маю улюбленої команди. Нині майже кожному подобається гра “Барселони”. Я не виняток, мені теж імпонує гра “Барселони”. У дитинстві я вболівав за “Ювентус”.

– Денисе, торік вас викликали до табору національної збірної України. Які перспективи знову одягнути синьо-жовту футболку?
– Перспективи і шанси мають усі. Мене проглянули. І за це спасибі тренерському штабові. Тепер усе залежатиме від мене і від результату моєї команди. Наразі ніхто з представників тренерського штабу збірної України мені не телефонував. Торішні матчі з Польщею та Канадою додали мені впевненості у силах. Розумію тренера збірної. На мою позицію є великий вибір. На правому фланзі півзахисту добре діють Олег Гусєв, Денис Олійник, Денис Кожанов, Микола Морозюк. Словом, конкуренція жорстка. Треба показувати хороший футбол в чемпіонаті України.

– Вже у суботу матчем проти “Металіста” ваша команда відкриє весняний сезон…
– Так, суперник дуже серйозний. Харків\’яни мають хоршу команду і розумного тренера. Ми зробимо все можливе для того, щоб добитися потрібного результату.

– Чи спробує “Ворскла” зіграти першим номером проти “Металіста”?
– Ми гратимемо так, як дозволить суперник. Якщо “Металіст” піде вперед, то діятиме на контратаках. Якщо харків”яни дадуть нам можливість грати першим номером, будемо діяти від атаки.

– Нині “Ворскла” на восьмому місці у турнірній таблиці. На якій позиції плануєте завершити чемпіонат?
– Не знаю. Наразі нам не поставили конкретних завдань. Останнім часом про цілі нам не говорять. Нас просять перемагати у кожному поєдинку.
Якщо добре гратимемо, то потрапимо в зону єврокубків. А чому б ні? Чому б не зіграти в Європі так, як львівські “Карпати”? Добре, що період міжсезоння минув без травм.

– Перебуваючи на зборах в Туреччині, Микола Павлов сказав, що він вже футболістам набриднув і тому зі стадіону в готель ішов пішки, а не в автобусі…
– Ні, тренер нам не набриднув. Микола Петрович любитель пройтися, задуматися, а пізніше пожартувавти. З ним весело. Але не завжди. На тренуваннях нам не до жартів.

– Яка дистанція між футболістами та тренером “Ворскли”. Ви мандражуєте перед тим, як зайти до кабінету Миколи Павлова?
– Дистанція велика. Тренер має статус головного. Якщо Микола Петрович викликає в кабінет з неприємного приводу, то мандражуємо. А якщо привід добрий, то заходимо до нього без хвилювань.

Розмовляв Петро Оплів