ТОП-5 нападників «Ворскли» в першій лізі
Раніше ми аналізували ефективність нападників полтавської «Ворскли» за часи виступів у вищій і Прем’єр-Лізі. Проте й сезони в першій лізі подарували вболівальникам знайомство з цікавими гравцями атаки. Їх було менше, тому що «Ворскла» провела в другому за силою дивізіоні українського футболу лише кілька сезонів. Але не менш яскраві й харизматичні особистості все одно радували вболівальників своє грою.
У цій статті ми пропонуємо згадати п’ять найкращих нападників «Ворскли» у першій лізі. Як і в матеріалі по вищій лізі в якості критерію ефективності приймаємо кількість голів, що припадає на один зіграний матч. До заліку йшли тільки матчі в першій лізі й Кубку України, починаючи з сезону 1992 і закінчуючи сезоном 1995/96. Отже, поїхали.
1. Сергій Чуйченко (кількість ігор у першій лізі – 21, голи – 24 , 1,14 гола за гру)
Думаю, що більшість уболівальників полтавської команди без вагань назвали б найефективнішого нападника «Ворскли» в першій лізі. За півроку Сергій Чуйченко встиг наколотити двадцять чотири голи, зігравши двадцять одну гру. Феноменальний результат.
Хоча для самого Сергія було звично забивати багато. До Полтави він переїздив як відомий бомбардир. Принаймні на рівні першої ліги. Чуйченко вирізнявся результативністю в олександрійській «Поліграфтехніці». У сезоні 1995/96 «Ворскла» нарешті отримала міцний фінансовий тил завдяки Володимиру Артьомову й команда реально претендувала на підвищення в класі. Чуйченко був потрібен «Ворсклі», а «Ворскла» – Чуйченку. Усе співпало. Полтава отримала яскравого нападника, який своїми голами допоможе команді спочатку здобути путівку в вищу лігу, а вже потім – бронзові нагороди.
На рахунку Чуйченка один хет-трик за «Ворсклу», яким він відмітився в матчі проти макіївського «Шахтаря» (червень 1996-го року).
Після завершення кар’єри Сергій Чуйченко не залишив футбольну сферу й працює агентом з перспективними гравцями.
2. Іван Шарій (кількість ігор у першій лізі – 42, голи – 20, 0,476 гола за гру)
Іван Григорович володів і володіє кількома історичними досягненнями. Як на всеукраїнському рівні, так і на рівні «Ворскли». Одне із них – голи за полтавську команду в Чемпіонаті СРСР, першій і вищій лізі України. Забивав Шарій і в кубкових турнірах обох країн.
Період першої ліги, незважаючи на те, що Шарію було вже «під сорок», став для нападника не найгіршим у кар’єрі. Іван Григорович, хоч не завжди розпочинав ігри в стартовому складі, стабільно забивав.
Після завершення професійної кар’єри Іван Шарій працював тренером, грав і грає в матчах чемпіонату Полтави. Зараз Іван Григорович – директор ДЮСШ «Ворскла» імені Івана Горпинка.
3. Юрій Соболь (кількість ігор у першій лізі – 51, голи – 24, 0,470 гола за гру)
На мій погляд, недооцінений вболівальниками «Ворскли» гравець. Юрій Соболь починав займатися футболом в м. Корєновськ (Краснодарський край, Росія). Першою професійною командою Соболя стала «Кубань», яка виступала в першій союзній лізі. Молодий футболіст не загубився на такому рівні й забивав приблизно в кожному восьмому матчі.
Вперше до Полтави Соболь приїхав в 1992-му році. Футболіст відіграв повний матч чемпіонату проти херсонського «Кристала» й… повернувся в «Кубань». Другий прихід Соболя в «Ворсклу» став більш вдалим. Юрій запам’ятався як універсальний гравець, який міг зіграти в півзахисті й нападі, виконував стандартні положення, стабільно забивав. Вклад Соболя в путівку до вищої ліги – чотирнадцять голів протягом сезону 1995/96.
Здавалося, що футболіст зможе принести користь і в вищі лізі. Проте, зігравши 69-ть хвилин в матчі другого туру сезону 1996/97 проти кременчуцького «Кременя», Соболь залишив команду. Про причини через багато років натякнув тодішній тренер «Ворскли» Віктор Пожечевський, який так охарактеризував гравця: «Юра Соболь – також хороший футболіст, який, щоправда, з дисципліною не товаришував».
Після «Ворскли» нападник трохи пограв за «Кремінь» й тихо завершив кар’єру в 32 роки. За чутками, Соболь повернувся додому в Краснодар. Про подальшу долю колишнього футболіста «Ворскли» в Інтернеті немає ніякої інформації.
На рахунку Юрія один хет-трик за «Ворсклу». Його Соболь зробив у жовтні 1995-го року, коли полтавці приймали СК «Одеса». Гра завершилася з рахунком 3:1.
4. Олександр Піндєєв (кількість ігор у першій лізі – 83, голи – 36, 0,43 гола за гру)
Олександр Піндєєв – абсолютний рекордсмен по загальній кількості голів, забитих за «Ворсклу» в першій лізі. На його рахунку 36 точних ударів. Піндєєв народився в Одесі й як футболіст почав формуватися в дублі «Чорноморця». В головній команді Олександр зіграв кілька матчів. Коли виник варіант з «Ворсклою» – нападник довго не вагався.
У Полтаві Піндєєва прорвало. Він почав багато забивати й мав хороший дует з лівим півзахисником Сергієм Доронченком. Саме з передач останнього Олександр вражав ворота суперників полтавців найчастіше.
За словами Піндєєва, «Ворсклу» він залишив через певні моменти з Віктором Пожечевським. Далі був перехід в кременчуцький «Кремінь». У 1994-му році нападник повертається до Полтави. На цей раз не надовго. Через півроку Піндєєв отримує травму й сім місяців не гратиме в футбол. У 1995-му році гравець підписує контракт з ризьким «Сконто», з якими чотири рази виграє чемпіонат Латвії й три – кубок.
Завершив кар’єру футболіст дуже рано – в 29-ть років. Станом на 2017-й рік Олександр Піндєєв працював бляхарем у Швеції та Норвегії, відновлюючи церкви.
5. Вазген Манасян (кількість ігор у першій лізі – 76, голи – 21, 0,276 гола за гру)
У Полтаві легендарний бомбардир «Паміра» з Душанбе проводив останні роки своєї футбольної кар’єри. Перші футбольні сезони незалежної України були непростими для «Ворскли». І якби вона не мала в своєму складі такого досвідченого нападника, то, можливо, стали б ще складнішими. Манасян демонстрував середню результативність на рівні своїх виступів за «Памір» й однозначно є топовим нападником полтавської команди початку 90-х.
У серпні 1994-го року Вазген Манасян забив три голи в ворота харківського «Металіста». Причому зробив це в перші сорок хвилин гри. Той матч «Ворскла» виграла з рахунком 4:0.
Після завершення кар’єри футболіста Вазген Гнатович працював тренером в Росії, Україні та Узбекистані.
Олександр Данник
Фото з особистого архіву В’ячеслава Кульчицького
вологість:
тиск:
вітер: