\”Заходь – не бійся! Виходь – не плач!\”

Трішки роздумів про організацію матчу.

Гравці і тренерський штаб \”Ворскли\” неодноразово дивувалися низькій відвідуваності домашніх матчів, докоряли уболівальникам за погану заповнюваність арени, відсутність якісної підтримки. На \”Дніпро\” прийшло близько 14 тисяч. І що очікувало цих людей? А зустріла потенційних постійних уболівальників шалена тиснява біля кас (дехто з сумом пригадував події \”Ейзеля\”), зачинені ворота на прохідних, безлад на пропускних пунктах. Якими думками користувалися організатори, обмеживши вхід на центральні сектори двома манюсінькими шпаринками? Як наслідок – тиснява, нецензурщина, пошкоджений одяг і речі, зіпсований ще до початку гри настрій. У щільному потоці людей розгублені стюарди перевіряли один квиток з тридцяти. І це ще оптимістичне число… Чи багато бажаючих буде повторити екстрим з загрозою здоров’ю наступного разу? Ще й за власні гроші? Сумнівно…

Другим пунктом йде робота правоохоронних органів. Хто скерував натовп фанатів на центральний вхід, а потім, втративши уявний контроль над ситуацією, пустив у хід кийки і застосував фізичний вплив? Фанати не подарунок, але де логіка у діях людей в погонах? Відповідь відсутня.

До речі, виживши біля кас, отримавши заповітний квиток, пройшовши кілька кіл пекла на пропускних точках на стадіон, поцілувавши кілька замків на вході у сектори, нарешті потрапивши на сектор, не поспішайте переводити дух і вмощуватися на своєму місці. Про бруд і зручності писалося уже неодноразово, зараз не про це. Виявляється, у офіційних касах клубу ви можете отримати квиток на неіснуюче місце! Смішно? Аж ніяк. З одного боку особи в погонах, які наполегливо і не завжди цензурно пропонують зайняти місце, вказане в документі, а з іншого – фізична відсутність такого місця! От і думай де притулитися… Адже, наприклад, 27 ряд сектора 33 починається не з першого, а з четвертого номера місця… А що робити \”щасливим\” власникам місць 1 – 3 в правилах відвідування стадіону не вказано. І таких \”неповних\” рядів у бідолашному 33 секторі більше десятка…

І ось нарешті, примостившись на чужому стільці, кілька разів міняючи дислокацію через появу законних власників квитків на ці місця, оглохнувши від клятих дудок, витерши сльози від їдкого сигаретного диму, відтерши джинси від білого порошку на сидінні, пересічний уболівальник-початківець очікує футбольного свята, вистави, де рідні гравці улюбленої \”Ворскли\” викладуться на двісті відсотків заради перемоги… А тут останнє розчарування – нудна, тягуча, безпорадна гра без ударів по воротах… То чи варто звинувачувати уболівальника? Може краще змінити вектори ставлення до відвідувачів стадіону? А потім запрошувати на дійство, ім’я якому – Футбол…